Логіка захисту в кримінальному процесі
Анотація
Анотація. Захист законних прав та інтересів громадян є одним із пріоритетних напрямів розбудови
демократичної правової держави. Проте наявні достатньо вагомі перешкоди в реалізації права на
захист у кримінальних провадженнях, пов‟язані здебільшого з нерівноцінністю повноважень сторін
захисту й обвинувачення. Загострюється потреба в удосконаленні методології правозахисної
діяльності в цій сфері. Перспективним напрямом такого вдосконалення вбачається
систематизований аналіз об‟єктивно-логічних підвалин доказової аргументації та їх залучення до
розроблення методів стратегічного планування й тактичної організації захисту в кримінальному
процесі. Методичне забезпечення дослідження здійснено за допомогою методів порівняльного та
критичного аналізу, а також методу індуктивного узагальнення, який було використано під час
вивчення поширених методологічних підходів у зазначеній сфері діяльності, їх оцінки з огляду на
обґрунтованість і логічну прийнятність, а також під час виявлення ключових тенденцій у сучасних
дослідженнях шляхів і засобів юридичної аргументації. Для визначення умов релевантності
застосування методологічного інструментарію сучасної логіки з метою оптимізації захисних стратегій
у кримінальному провадженні застосовано метод логіко-семантичного аналізу. Наукова новизна
дослідження полягає в обґрунтуванні ідеї об‟єктивізації стратегій захисту в кримінальних
провадженнях шляхом їх узгодження з логічними критеріями доказовості. Також подано
систематизоване викладення основ технології такого узгодження під час процесуальних дій. За
результатами дослідження доведено, що, крім нормативно-правової регламентації, дії сторони
захисту також мають коригуватися з огляду на логічні умови об‟єктивності й обґрунтованості. З
огляду на нормативне закріплення презумпції невинуватості, логічні стратегії кримінальнопроцесуального захисту можуть будуватися не тільки в «жорстких» формах (спрямованих на
спростування можливості причетності підзахисного до вчинення розглядуваних протиправних дій), а
й у «м‟яких» (зорієнтованих на критику стратегії обвинувачення в плані її прийнятності не лише з
позиції нормативно-правових вимог, а й логічних критеріїв коректності аргументації). Засади
зазначеної критики мають поєднувати в собі умови логіко-синхронічних оцінок аналізованих подій з
умовами їх діахронічної узгоджуваності в контексті динаміки розгортання картини розслідуваного
злочину. Практична значущість полягає в тому, що застосування логічних засобів об‟єктивізації та
раціоналізації стратегій захисту є чинником підвищення ступеня їх обґрунтованості, переконливості й
практичної ефективності.
Ключові слова: кримінально-процесуальний захист; логіка захисту; стратегії захисту; методи
аргументації; критерії доказовості.
Завантаження
Посилання
Alchourron, C.E. (2012). On law and logic. The logic of legal requirements. Essays on defeasibility. Oxford: Oxford University Press.
Anistratenko, Yu.I., & Hrytsak, I.V. (2020). Defense strategy and tactics in criminal proceedings of the lawyer. Legal science, 9(111), 107-118. doi: 10.32844/2222-5374-2020-111-9.13.
Babchynska, T.V. (2021). Legal nature of defense in criminal proceedings of Ukraine. Legal scientific electronic journal, 6, 171-175. doi: 10.32782/2524-0374/2021-6/46.
Enoch, D., Fisher, T., & Spectre, L. (2012). Statistical evidence, sensitivity and the legal value of knowledge. Philosophy and Public Affairs, 40(3), 197-224.
Flower, L. (2019). Emotional Defense Lawyers. Emotions: History, Culture, Society, 3(2), 282-299. doi: 10.1163/2208522X-02010061.
Hvozdik, O. (2020). Logical-semantic aspect of building investigation stratrgies. Philosophical and methodological issues of law, 2, 86-92. doi: 10.33270/02202002.86.
Hvozdik, O.I., & Starenkyi, O.S. (2022). The logic of forming the evidence base in criminal proceedings. Philosophical and methodological issues of law, 2(24), 56-63. doi: 10.33270/02222402.56.
Kalinovska, A. (2019). Evaluation of evidence in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation. Entrepreneurship, economy and law, 11, 323-328. doi: 10.32849/2663-5313/2019.11.55.
Oaksford, M., & Chater, N. (2020). New paradigms in the psychology of reasoning. Annual Review of Psychology, 71, 305-330. doi: 10.1146/annurev-psych-010419-051132.
Pardo, M.S. (2019). The paradoxes of legal proof: A critical guide. Boston University Law Review, 99, 233-290. Retrieved from https://ssrn.com/abstract=3293023.
Rodriguez, A.C., & Alvarez, J.T. (2018). Pragmatic-Discursive Strategies in Writings of Provisional Qualification and Defense in Oral Tria. Cuadernos de Linguística Hispánica, 32, 87-105. doi: 10.19053/0121053X.n32.2018.8121.
Rozhnova, V.V. (2013). Inadmissibility of evidence in criminal proceedings. Legal journal of the National Academy of Internal Affairs of Ukraine, 1, 301-306.
Sager, T. (2022). Advocacy planning: were expectations fulfilled? Planning Perspectives, 37(6), 1205-1230. doi: 10.1080/02665433.2022.2040189.
Sartor, G. (2009). Defeasibility in legal reasoning. European University Institute Working Paper. Department of Law. Florence: EUI.
Smith, M. (2018). When does evidence suffice for conviction? Mind, 127(508), 1193-1218.
Trofymenko, V.M. (2015). Peculiarities of the defense counsel's participation in evidence in criminal proceedings: some theoretical and applied aspects. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 2(33), 165-168.
Walton, D. (2002). Legal argumentations and evidence. The Pensylvania State Univ. Press.
Zeikan, Ya.P. (2018). Strategy and tactics of defense in criminal cases according to the rules of the Criminal Procedure Code of 2012. Retrieved from https://www.hsa.org.ua/blog/strategiya-i-taktyka-zahystu-v-kryminalnyh-spravah-za-pravylamy-kpk-2012-roku. 2018.
Переглядів анотації: 63 Завантажень PDF: 177
Авторське право (c) 2024 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
