Методологічні засади дослідження виклику на стадії досудового розслідування та наслідків неприбуття на нього

Анотація

Констатовано, що низка питань законодавчого регулювання та практики виклику особи, а також використання приводу та грошового стягнення до осіб, які проігнорували участь у проведенні цієї процесуальної дії, лишаються дискусійними і потребують визначення їх методологічної основи. Окреслено комплекс наукових методів, використання яких спрямовано на визначення сутності таких правових категорій кримінального процесу, як заходи забезпечення кримінального провадження, виклик, привід, грошове стягнення. Встановлено, що методологічні засади дослідження виклику на стадії досудового розслідування та наслідків неприбуття на нього у вигляді приводу та грошового стягнення, утворюють комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, якими оперують у кримінальній процесуальній науці. Їх визначають з огляду на поставлені в дослідженні завдання та специфіку його обʼєкта й предмета, вони спрямовані на дослідження як наукового, так і практичного пізнання таких заходів забезпечення кримінального провадження, як виклик, привід та грошове стягнення, підстав, процесуального порядку та субʼєктів їх застосування, порівняльно-правової характеристики з іншими країнами тощо. Зазначено, що проаналізовані методологічні підходи, напрями й методи дослідження інституту виклику та наслідків неприбуття на нього в кримінальному провадженні не є вичерпними. Аспекти, які стосуються насамперед особливостей застосування примусу до особи, докладно розглянуто в соціології, політології, психології в контексті застосування методологічного інструментарію відповідної галузі наук. Їх запозичено й адаптовані до завдань нашого дослідження.