Осмислення методології пізнання наукових теорій у правознавстві

  • М. Кельман

    доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та філософії права ННІПП Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

    https://orcid.org/0000-0002-4393-4626
  • Л. Кельман

    кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

    https://orcid.org/0000-0001-6884-0389
  • І. Романська

    аспірант Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

    https://orcid.org/0000-0001-6970-184X

Анотація

Мета і завдання статті полягають у тому, щоб представити дослідницьку програму правознавства. З науково-історичної позиції це консервативне прагнення, оскільки спрямоване не на заміщення наявних виявів уявно оригінальними, а на консолідацію правознавства, а також революційне, адже спрямоване на новий шлях правознавства: реалізувати дослідницьку програму означає безперервне (постійне) дослідження, отже, відмову від певних коливань модними течіями між забутим і нововідкритим, означає розуміти правознавство підкреслено як науку, а отже, поворот від політизованої «наради, де приймаються рішення». Методологічну основу дослідження становить низка концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Розглянуто актуальні питання методології пізнання наукових теорій. Досліджено наукові теорії сучасного правознавства, їх структура. Обґрунтовано розвиток правознавчих теорій у загальній структурі наукових теорій. Зазначено, що на правознавство маргінальний вплив мало формулювання питання наукової теорії, у кожному разі до сьогодні.  Якщо значення науково-теоретичних досліджень дедалі більше є важливим для правознавства, то не можна сперечатися, що наукова теорія правознавства досі не перебуває в полі зору в конкретній формі. Відображаючи її сучасний стан, слід констатувати поле напруги, з одного боку якого стоїть пізнавальне намагання довкола науково-теоретичної основи науки, а з іншого – так звана правова догматика, яку обслуговує (якщо взагалі обслуговує)  наявна  тимчасова теорія про її основу. Акцентовано увагу на організації правознавства як науки. Розглянуто проблему вартісної свободи науки, яка нас різним чином цікавитиме та стосуватиметься. Обґрунтовано, що кожна наука користується інструментарієм логіки. Водночас слід розрізняти висловлювання про оцінку та здійснення оцінки: висловлювання про оцінку є висловлюванням про те, що певні оцінки взаємозалежать у системі вартості або про те, чи хтось осягнув для себе певні оцінки. Натомість проведення оцінювання означає брати на себе оцінювання, самому оцінювати. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що досліджено та представлено дослідницьку програму правознавства через розуміння її як науки. Постулат «вартісна свобода науки» не слід розуміти як те, що висловлювання про оцінювання не належать до науки, що було б ненауковим робити оцінювання предметом пізнання. Ідеться про те, що проведення оцінювання (безпосередня оцінка) не належить до наукової діяльності. Загальна наукова теорія намагається відповісти на важливий аспект запитання «що є наука?». Питання організації науки є питанням про передумови, з яких необхідно виходити, щоб можна було займатися спеціальною науковою діяльністю. Очікування (надія) наукової теорії полягає в тому, що з неї можна вибирати, за якими критеріями можна перевіряти наукові норми на їхню правдивість. Імовірно, хтось навіть очікує, що наукова теорія може вказати йому шлях («метод»), яким потрібно лише механічно слідувати, щоб досягнути мети наукового пізнання. Які очікування мають також зокрема і яку відповідь також бажає підготувати наукова теорія: для науково-теоретичних норм, як і для будь-яких інших норм, необхідні критерії перевірки. Наукова теорія з’являється як наука, що, зі свого боку, потребує наукової теорії, для якої надалі ніщо інше не може діяти. Висновки. Виникла шкала (послідовність, градація), мета-мета – мета наукової теорії, яка є безконечною, тому не може бути до кінця простежена, а наші критерії перевірки, мабуть, не підлягають обґрунтуванню. Ті науково-теоретичні теорії, які нібито діють лише для природничих наук або інших галузей, можна було б назвати, на противагу Загальній науковій теорії, «Особливою науковою теорією».

Ключові слова: теорія; наука; методологія; метод; система; структура; організація; істина; логіка; програма; правознавство.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

М. Кельман

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та філософії права ННІПП Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

Л. Кельман

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

І. Романська

аспірант Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

Посилання

Альберт Х. Трактат о критическом разуме / пер с нем., вступ. ст. и примеч. И. З. Шишкова. М. : Едиториал УРСС, 2003. 264 с.

Астафьев В. К. Законы мышления в формальной и диалектической логике. Львов,1968. 208 с.

Бэкон Ф. Сочинения : в 2 т. 2-e изд., доп. / под общ. ред. A. Л. Суботина. М. : Мысль, 1977. T. 1.

Бень Я. В. Модернізація механізму реалізації демократії участі в умовах реформи місцевого самоврядування в Україні. Експерт. 2019. № 2 (4). С. 8. doi: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2019-4-2-146-158.

Бердяєв М. Проблема етичного пізнання. Система сучасних методологій : хрестоматія : у 4 т. / упоряд., відп. ред., пер. А. В. Фурман. Тернопіль : ТНЕУ, 2015. Т. 1. С. 233–244.

Kaminska N., Siokh K., Demidenko V. Trends in the Development of International Legal Personality and Subjects of International Law: Theoretical Analysis. Opcion. 2018. T. 34. No. 85. Р. 507–520.

Кельман М. С., Кельман Р. М. Концептуалізація проблеми пізнання наукових теорій у загальнотеоретичному правознавстві. Пріоритетні напрями досліджень розвитку держави і права в умовах євроатлантичної інтеграції України : монографія / за заг. ред. Н. Камінської. Київ, 2018. С. 63–83.

Кельзен Г. Чистое учение o праве. 2-e изд. / пер. с нем. М. В. Антонова, С. В. Лезова. СПб. : Алеф-Пресс, 2015. 542 с.

Поппер К. Логика научного исследования. М., 2004. 330 с. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.51603.

Шопенгауэр А. Собрание сочинений в пяти томах / пер. Ю. И. Айхенвальда ; под ред. Ю. Н. Попова ; примеч. А. Л. Чанышева. М. : Моск. клуб, 1992. 340 с.

Стьопін В. Наука. Психологія і суспільство. 2015. № 2. С. 16–25.

Тарский А. Истина и доказательство. Вопросы философии. 1972. № 8. С. 136–145.

Загородній А. Ідеї Володимира Вернадського i сучасність. Світ. № 9–10.

Волошенюк О. В. Переваги і недоліки політики мультикультуралізму. Форум права. 2019. № 56 (3). С. 6–12. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.3240906.


Переглядів анотації: 420
Завантажень PDF: 706
Опубліковано
2020-02-12
Розділ
Методологія права