Механізм забезпечення інформаційної безпеки держави: теоретично-методологічні основи
Анотація
Метою статті є аналіз теоретичних основ і методології вивчення механізму забезпечення інформаційної безпеки, розкриття сутнісних ознак та особливостей, структури окресленої категорії. На цій підставі сформовано такі завдання: схарактеризувати основні доктринальні підходи до визначення забезпечення інформаційної безпеки й механізму забезпечення інформаційної безпеки держави; сформулювати їх визначення; дослідити методологічну основу механізму забезпечення інформаційної безпеки держави; виявити проблеми в цій сфері та запропонувати шляхи їх розв’язання. Своєрідним є методологічний інструментарій, оскільки використано комплекс методів і методологічних принципів, підходів, зокрема діяльнісний, системний, структурно-функціональний тощо. На підставі гносеологічного, діалектичного, формально-юридичного, структурно-функціонального методів, методів моделювання та прогнозування сформульовано відповідні дефініції, визначено перспективи вдосконалення механізму забезпечення інформаційної безпеки держави. Наукова новизна. Запропоновано розглядати механізм забезпечення інформаційної безпеки як регламентовану законодавством діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на охорону та захист інформаційної сфери особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз і вдосконалення заходів інформаційної протидії та боротьби. Дефініція охоплює ключові елементи механізму забезпечення інформаційної безпеки: об’єкт, суб’єкт, загрози, напрями, заходи. Висновки. У науці не сформовані усталені підходи до визначення механізму забезпечення інформаційної безпеки. У монографічних і дисертаційних роботах забезпечення інформаційної безпеки тлумачиться як діяльність і як сукупність чи система заходів, соціальний феномен, соціально-правовий механізм, коло процесів і явищ тощо. Своєю чергою механізм забезпечення інформаційної безпеки розглядають як: систему державно-правових інституцій; систему з власною структурою; систему різних засобів; сукупність. Систему забезпечення інформаційної безпеки розуміють як комплексний механізм реалізації інтересів в інформаційній сфері; сукупність механізмів і суб’єктів; сукупність органів, зв’язків, інструментів та технологій; систему різних заходів тощо. Отже, відсутня узгоджена позиція щодо змісту й співвідношення категорій «механізм» і «система»: в одних наукових працях, де автори розглядають механізм забезпечення інформаційної безпеки крізь призму системи або навпаки, фактично ототожнюють ці категорії; зазначають про необхідність розрізнення цих двох понять, проте не висвітлюють їх співвідношення. Різноманітність трактувань базових понять у цій сфері спричиняє концептуальну невизначеність щодо реалізації функції держави із забезпечення інформаційної безпеки як на теоретичному, так і законодавчому рівнях. Це дещо знижує ефективність реалізації зазначеної функції держави та зумовлює її вдосконалення.
Ключові слова: інформаційна безпека; механізм забезпечення інформаційної безпеки; національна безпека держави; методологія; система.
Завантаження
Посилання
Біленчук П. Д., Борисова Л. В., Неклонський І. М., Собина В. О. Правові засади інформаційної безпеки України : монографія / за ред. П. Д. Біленчука. Харків : 2018. 289 с.
Словник української мови : в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. Київ : Наук. думка, 1970–1980. Т. 3. С. 18.
Економіка та економічна безпека держави. Теорія та практика : навч. посіб. / [С. Давиденко, О. Єгорова, В. Приходько та ін.]. Ужгород : РІК-У, 2017. 388 с.
Демченко П. Кібернетична безпека як новітній напрям інформаційної складової національної безпеки України: конституційно-правовий аспект. Вісник Львівського національного університету імені І. Франка. 2018. Вип. 67. (Серія «Юридична»). doi: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2018.67.170.
Getman A., Yakoviyk I. National security strategy of Ukraine: history of belated reforms. Проблеми законності. 2019. № 147. doi: 10.21564/2414-990x.147.186338.
Горленко В. В. Формування сучасного громадянського суспільства в Україні: особливості впливу держави. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2019. № 4. С. 221–226. (Серія «Юридичні науки»)ю doi: https://doi.org/10.32838/1606-3716/2019.4/36.
Каминская Н. В. Влияние глобализационных тенденций на становление региональных правовых систем. Международное право. 2014. № 2. С. 20–33. URL: http://e-notabene.ru/wl/article.10941.html. doi: 10.7256/2306-899.2014.2.10941.
Кельзен Г. Чистое учение o праве. 2-e изд. / пер. с нем. М. В. Антонова, С. В. Лезова. СПб. : Алеф-Пресс, 2015. 542 с. doi: 10.32370/ІА2019.01.
Кормич Б. А. Інформаційне право : підручник. Харків : БУРУН і К., 2011. 334 с.
Ліпкан В. А., Максименко Ю. Є., Желіховський В. М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : навч. посіб. Київ : КНТ, 2006. 280 с.
Морозова Л. А. Теория государства и права. URL. https://law.wikireading.ru/50984.
Нашинець-Наумова А. Ю. Інформаційна безпека: питання правового регулювання : монографія. Київ : Гельветика, 2017. 168 с.
Перун Т. С. Адміністративно-правовий механізм забезпечення інформаційної безпеки в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Львів, 2019. 268 с.
Пономарьов С. П. Основні напрямки діяльності держави у сфері забезпеченні безпеки та оборони України. Форум права. 2018 № 2. С. 109–114. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.1288922.
Предборський В. А. Економічна безпека держави : монографія. Київ : Кондор, 2005. 391 с.
Шемчук В. В. Інформаційна безпека та інформаційна оборона в контексті розвитку вітчизняної доктрини й законодавчої основи Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2019. № 4. С. 31–37. (Серія «Юридичні науки»). doi: https://doi.org/10.32838/1606-3716/2019.4/06.
Швець С. В., Швець У. С. Основи системного аналізу : навч. посіб. Суми : Сум. держ. ун-т, 2017. 126 с.
Стрельцов А. А. Обеспечение информационной безопасности России. Теоретические и методологические основы / ред. В. А. Садовничий, В. П. Шерстюк. М. : МЦМНО, 2002. 96 с.
Сироїд Т. Л. Правова основа політики Європейського Союзу в галузі безпеки: від витоків до сучасності. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 3. С. 547–560. doi: 10.31733/2078-3566-2019-3-47-54.
Система. Вікіпедія : [сайт]. URL. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0 %BC%D0%B0.
Государственное управление в сфере национальной безопасности : сл.-справочник / состав. : Г. П. Сытник, В. И. Абрамов, В. Ф. Смолянюк и др. ; под общ. ред. Г. П. Сытника. Киев : НАДУ, 2012. 496 с.
Ткачук Т. Ю. Забезпечення інформаційної безпеки в умовах євроінтеграції України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Ужгород, 2019. 487 с.
Тихомиров О. О. Забезпечення інформаційної безпеки як функція сучасної держави : монографія / заг. ред. Р. А. Калюжний. Центр навч.-наук. та наук.-практ. вид. НА СБ України, 2014. 196 с
Об утверждении Доктрины информационной безопасности Российской Федерации : Указ Президента РФ от 5 дек. 2016 р. № 646. Собрание законодательства РФ. 2016. № 50. Ст. 7074.
Ярочкин В. И. Информационная безопасность : учебник. 2 -е изд. М. : Акад. проект ; Гаудеамус, 2004. 544 с.
Єсімов С. Методологія синергетичного підходу в дослідженні інформаційних технологій в публічному управлінні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2017. № 876 (15). (Серія «Юридичні науки»). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/metodologiya-sinergetichnogo-pidhodu-v-doslidzhenni-informatsiynih-tehnologi.
Євдоченко Л. О. Удосконалення системи державного забезпечення інформаційної безпеки України в умовах глобалізації : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01. Львів, 2011. 20 с.
Зозуля О. С. Державне управління забезпеченням інформаційної безпеки України в умовах інформаційно-психологічного протиборства : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01. Київ : НАДУ, 2017. 251 с.
Переглядів анотації: 414 Завантажень PDF: 2130
Авторське право (c) 2020 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
