Філософсько-правова методологія налагодження дієвої комунікації влади та місцевих громад в інформаційному суспільстві

Анотація

Метою статті є дослідження методологічних засад формування нових форм і моделей комунікації влади та місцевих громад, які мають підвищити якість й ефективність діалогу між громадянином та органами місцевої влади. В умовах розвитку вітчизняного інформаційного суспільства філософсько-правове осмислення природи владно-суспільної комунікації певною мірою залишається поза увагою науковців. Методологія застосування наукового інструментарію аналізу цього процесу ґрунтується на тому, що інформаційно­правова взаємодія влади та суспільства – це основоположна парадигма, яка має міждисциплінарний характер, у якій державна влада постає цілісним явищем, а її дослідження в методологічному аспекті формують не лише юриспруденція, а й логіка, політологія, соціологія, психологія, комунікативістика тощо. Така інтегрованість проблематики не тільки сприяє розвитку філософсько­правової науки, а й засвідчує її державотворчу глибинність, складність і потребу системного розв’язання актуальних проблем взаємодії влади та громади. Наукова новизна полягає в тому, що вперше за допомогою історико-компаративного аналізу досліджено філософсько-правову сутність еволюційного процесу розвитку комунікаційної взаємодії органів влади та суспільства.  Зазначений процес значно трансформується в умовах розвитку інформаційного суспільства, яке самореферентно формує нові запити громадянина та потребує швидких, адекватних рішень органів державної влади щодо потреб громади. Висновки. Проаналізувавши найпоширеніші філософсько-правові концепції забезпечення дієвої комунікаційної моделі влади та суспільства, слід зауважити: уся система методологічних засад аналізу функціонування влади поступово, проте впевнено еволюціонує до трансформування державного механізму в постійно діючу, ефективну систему комунікації з громадою певної території, у якому визначено домінантну роль людини, захист й охорону її законних прав та інтересів.
Це об’єктивно наявна основа, що методологічно співзвучна з найважливішою конституційною засадою: єдиним джерелом державної влади є народ. Водночас філософсько-правову сутність сучасної моделі комунікації влади та громади слід досліджувати як ієрархічну та контагіозну систему, адже в більшості демократичних суспільств забезпечення можливостей комунікаційного обміну кожного індивідуума зокрема та суспільства загалом набуває особливого значення, водночас, ідея комунікації полягає не в пропонуванні моделі політичної дії, а в аналізі суспільної ідеї та розумінні типового ідеалу. З огляду на особливості становлення інформаційного суспільства в Україні, також можна констатувати, що вітчизняна модель комунікаційної взаємодії органів влади та місцевих громад потребує докорінного реформування, а її трансформація активно відбуватиметься й надалі.

Ключові слова: громадянин; місцева громада; суспільство, влада; комунікація; комунікаційні механізми; інформаційне суспільство.