Статутне право Італії: історико-правові традиції та сучасний стан

  • М. Гусяк

    аспірантка кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

    https://orcid.org/0000-0001-9262-8054

Анотація

Метою статті є дослідження особливостей статутного права Італії в історичній ретроспективі та в умовах сучасної дійсності. Задля її досягнення було виконано такі завдання: 1) вивчення процесу становлення статутного права Італії; 2) виокремлення специфічних рис італійської правової системи; 3) визначення функцій інститутів безпосередньої демократії, окреслених у статутах; 4) з’ясування природи статутної автономії; 5) дослідження різновидів статутних джерел Італії; 6) визначення юридичної значущості статутів Італії протягом їхнього еволюційного розвитку. Методологічна основа дослідження пов’язана з використанням низки методів, прийомів і підходів у процесі вивчення статутного права Італії. Зокрема, це історичний і порівняльно-правовий, формально-юридичний, семіотичний, діалектичний, антропологічний і гносеологічний методи, а також структурно-функціональний та системний підходи. Наукова новизна. Статути як джерела італійського права є нормативно-правовими актами, юридична сила та порядок прийняття яких залежить від території їх поширення (автономія, регіон, провінція, комуна), а сфера їх регулювання містить принципи організації територіального суб’єкта, його законодавчі й адміністративні повноваження, форми взаємодії з державою. Ці документи є правовою основою італійського регіоналізму, «регіональної» держави. Висновки. Статути є особливістю правової системи Італії, яка належить до романо-германської правової сім’ї, історико-правовою традицією, що почалася з перших статутів вільних міст і розвинулася до Статуту Альбертіно – першої Конституції Італії. Це інструменти підтвердження автономності (для регіонів зі спеціальним статутом), самостійності з визначеного кола питань (для звичайних регіонів) і регіональної ідентичності. Сучасні статутні джерела Італії різняться за юридичною силою, порядком прийняття та перегляду, а також сферою регулювання. Спеціальні статути п'яти автономій Італії є джерелами конституційного права, інші 15 регіонів засновані на звичайних статутах (статутах загального права). Унаслідок конституційної реформи 2001 року отримали конституційне визнання статути муніципалітетів, комун і провінцій (локальні акти, джерела другого рівня). Їхній досвід прийняття та реалізації, «статутна автономія» мають особливе значення для італійської правової системи, а також варті уваги в умовах удосконалення правових основ місцевого самоврядування в Україні та інших державах.

Ключові слова: джерела права Італії; статут; статутна автономія; спеціальний статут; італійський регіоналізм; правотворчість; романо-германська правова сім’я.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

М. Гусяк

аспірантка кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Посилання

Constituzione Italiana edizione in lingua russa. Senato della Repubblica. 2018. URL: https://www.senato.it/ 4597?pubblicazione=608.

Corte di Cassazione, Sezioni unite civili – Sentenza 16 giugno 2005, n. 12868 (sulla natura giuridica degli statuti comunali). URL: http://www.issirfa.cnr.it/corte-di-cassazione-sezioni-unite-civili-sentenza-16-giugno-2005-n-12868-sulla-natura-giuridica-degli-statuti-comunali.html.

Testo unico delle leggi sull ordinamento degli enti locali : Decreto Legislativo 18 agosto 2000, n. 267. Gazzetta Ufficiale. 2000. N 227. Supplemento Ordinario N. 162.

Финогентова О. Е., Никитина В. М. Эволюция статутной автономии местного самоуправления в Италии

(XII–XX вв.). Проблемы экономики и юридической практики. 2012. № 2. С. 27–31.

Гусяк М. П. Статут як джерело міжнародного права: загальнотеоретична характеристика. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 1. С. 126–132. doi: https://doi.org/10.33270/04201901.126.

Каминская Н. В. Влияние глобализационных тенденций на становление региональных правовых систем. Международное право. 2014. № 2. С. 20–33. URL: http://e-notabene.ru/wl/article.10941.html. doi: 10.7256/2306-899.2014.2.10941.

Коров’як О. Я. Правовий звичай як джерело права. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2019. Т. 30 (69). № 6. С. 14–17. (Серія «Юридичні науки»). doi: https://doi.org/10.32838/2707-0581/2019.6/03.

Международное частное право : учебник : в 2 т. / отв. ред. С. Н. Лебедев, Е. В. Кабатова. М. : Статут, 2011. Т. 1 : Общая часть. 400 с.

Disposizioni concernenti l’elezione diretta dei Presidenti delle Regioni a Statuto speciale e delle Province autonome di Trento e di Bolzano : Legge costituzionale 31 gennaio 2001, n. 2. URL: http://www.parlamento.it/parlam/ leggi/01002lc.htm.

Legge costituzionale 26 febbraio 1948, n. 2. Conversione in legge costituzionale dello Statuto della Regione siciliana, approvato col D. Lgs. 15 maggio 1946, n. 455. URL: https://it.wikisource.org/wiki/L.cost._26_ febbraio_1948,_n._2_-_Conversione_in_legge_costituzionale_dello_Statuto_della_Regione_siciliana.

Legge costituzionale 26 febbraio 1948, n. 3. Statuto speciale per la Sardegna. Gazzetta Ufficiale del 9 marzo 1948, n. 58.

Legge costituzionale 26 febbraio 1948, n. 4. Statuto speciale per la Valle d’Aosta. Gazzetta Ufficiale del 9 marzo 1948, n. 59.

Legge costituzionale 26 febbraio 1948, n. 5. Statuto speciale per il Trentino – Alto Adige. Gazzetta Ufficiale del 13 marzo 1948, n. 62.

Legge costituzionale 31 gennaio 1963, n. 11 Statuto speciale della Regione autonoma Friuli Venezia Giulia. Gazzetta Ufficiale del 1 febbraio 1963, n. 29.

Legge costituzionale 10 novembre 1971, n. 1. Modificazioni e integrazioni dello statuto speciale per il Trentino – Alto Adige. Gazzetta Ufficiale del 5 gennaio 1972, n. 3.

Disposizioni per l’adeguamento dell’ordinamento della Republica alla legge costituzionale 18 ottobre 2001, n. 3 : Legge 5 giugno 2003, N. 131. Pubblicata nella Gazzetta Ufficiale. 2003. N. 132.

Leverotti F. Leggi del principe, leggi della cittа nel ducato Visconteo-Sforzesco. Signori, regimi signorili e statuti nel tardo medioevo. 2003. No. 191. P. 143–188.

Пронюк Н. В. Сучасне міжнародне право : навч. посіб. Київ : КНТ, 2010. 280 с.

Смирнова К. Еволюція джерел права Європейського Союзу. Український часопис міжнародного права. 2019. № 4. С. 106–111. doi: https://doi.org/10.36952/uail.2019.4.106.

Vandelli L. Il sistema delle autonomie locali. Il Mulino. Bologna : Terza edizione, 2007. P. 97.

Жукова Т. С. Європейське право: особливості правової системи Італії. Порівняльно-правові дослідження. 2009. № 2. С. 40–45. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/18376/07-Zhukova.pdf?sequence=1.


Переглядів анотації: 856
Завантажень PDF: 1618
Опубліковано
2020-10-23
Розділ
Історія філософії права