Внутрішнє право міжнародних організацій
Анотація
Мета статті полягає в аналізі наукових досліджень щодо внутрішнього права міжнародних організацій та визначенні поняття, юридичної природи, місця внутрішнього права міжнародних організацій в міжнародному праві на прикладі внутрішнього права ЮНЕСКО. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-правовий, системний та історичний методи наукового пізнання. Наукова новизна. Автори досліджують і зіставляють ключові питання та доктринальні підходи до визначення поняття юридичної природи та інших питань стосовно внутрішнього права міжнародних організацій, демонструючи особливості й тонкощі такої проблематики на прикладі Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО). Висновки. Висвітливши ключові питання в контексті розуміння поняття та сутності такого феномену, як внутрішнє право міжнародної організації, можна дійти таких висновків: внутрішнє право міжнародних організацій слід розглядати як систему юридичних норм, що приймають органи міжнародної організації на підставі її статуту й виражають її волю, які покликані регулювати внутрішні відносини організації для забезпечення її ефективного функціонування. Попри безліч суперечок навколо питання щодо місця внутрішнього права організацій в системі міжнародного права, внутрішнє право не є частиною внутрішньодержавного чи міжнародного публічного права, а є частиною міжнародного права в широкому сенсі цього поняття. Не погоджуємося з науковцями, які розглядають внутрішнє право у вузькому сенсі та не відносять установчі акти до його джерел.
Ключові слова: міжнародні організації; внутрішнє право міжнародних організацій; внутрішнє право ЮНЕСКО; правила процедури ЮНЕСКО; право міжнародних організацій.
Завантаження
Посилання
Черниченко С. В. Юридическая природа внутреннего права международных организаций. М., 1971. C. 216.
Detter I. Law making of international organizations. Stockholm, 1995. P. 47–48.
ICJ Reports, 1956. P. 97. URL: https://www.icj-cij.org/files/case-related/30/030-19561023-ADV-01-00-EN.pdf.
Kaminska N., Loshchykhin O., Romanova N. The role of the OSCE in ensuring gender equality into policies and practices.Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools. 2019. No. 34 (4). Р.87‒91. URL: https://farplss.org/index.php/journal/article/view/662. doi: 10.33531/farplss.2019.
Kaminska N., Shpakovich O., Demidenko V. Trends in the Development of International Legal Personality and Subjects of International Law: Theoretical Analysis. OPCION. Universidad del Zulia. 2018. Vol. 34. No. 87-2.
P. 507–520. URL: ttps://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2s2.085060494215&origin=resultslist&sort =plff&src=s&st1=Trends+in+the+development+of+international+legal+personality%3a+theoretical+analysis&st2=&sid=ad6638de79b74eed02483babfeecc362&sot=b&sdt=b&sl=97&s=TITLEABSKEY%28Trends+in+the+development+of+international+legal+personality%3a+theoretical+analysis%29&relpos=0&citeCnt=0&searchTerm=.
Каминская Н. В. Влияние глобализационных тенденций на становление региональных правовых систем. Международное право. 2014. № 2. С. 20–33. doi: 10.7256/2306-899.2014.2.10941.
Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть : учебник. М. : Волтерс Клувер, 2005. 511 с.
Маргиев В. И. Внутреннее право международных организаций : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.10. Казань, 1999. 282 с.
Мартиросьянц Р. Э. Правила процедуры как выражение собственной юридической воли межгосударственных организаций : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10. СПб., 2004. 195 с.
Моравецкий В. Функции международных организаций. М., 1976. С. 164.
Морозов Г. И. О праве международных организаций. Советское государство и право. 1972. С. 56.
Правила процедуры Генеральной Конференции ЮНЕСКО. 2018. URL: https://www.un.org/ru/documents/ rules/unesco.pdf.
Правила процедуры Исполнительного Совета ЮНЕСКО. 2018. URL: https://unesdoc.unesco.org/ark:/ 48223/pf0000261592_rus.
Пронюк Н. В. Сучасне міжнародне право : навч. посіб. Київ : КНТ, 2010. 280 с.
СарвироЮ. А. Внутреннее право международных организаций (на примере ЮНЕСКО) : автореф. дис. … канд.юрид.наук : 12.00.10. М., 2009. 188 с.
Шибаева Е. А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций : учеб. пособие. 2-е изд. М. : МГУ, 1988. 168 с.
Шпакович О., Шаламберідзе М. Правотворча діяльність міжнародних організацій. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 3 (116). С. 108–114. doi: https://doi.org/10.33270/ 01201163.108.
Шпакович. О. М. Право міжнародних організацій : курс лекцій. Київ, 2020. 121 с.
Tribunal administratif. Jugement No. 2. 15 Janvier 1929. URL: https://www.ilo.org/dyn/triblex/ triblexmain.fullText?p_lang=en&p_judgment_no=.02&p_language_code=FR.
Устав Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры : междунар.док.от 16 нояб. 1945 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_014.
Войціховський А. В. Міжнародне право : підручник. Харків : ХНУВС, 2020. 544 с.
Переглядів анотації: 433 Завантажень PDF: 1327
Авторське право (c) 2021 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
