Методологія теоретичного та практичного пізнання в юриспруденції як у науково-практичному комплексі
Анотація
Анотація. Актуальність дослідження зумовлена певною невизначеністю щодо питань, пов’язаних з
вибором методології наукових розвідок в українській юриспруденції. Автори стверджують, що немає
піраміди методологій пізнання в юриспруденції (три- або чотириступеневих), оскільки існує
«горизонтальне» розташування методологій, і дослідник (науковець) сам формує мозаїку
методологій у своєму пізнанні. Панівні позитивістська та нормативістська методології пізнання,
особливо в юридичній практиці, у вітчизняному науково-практичному комплексі юриспруденції
конкуруватимуть через входження до європейського простору, де активно відбувається синтез
континентальної та англо-саксонської систем праворозуміння і правозастосування. Метою
дослідження є виявлення методологічних закономірностей в українській юридичній науці та практиці,
участь її в інтеграційних процесах, характерних для Європи. Методологічним підґрунтям
дослідження є поліметодологічний «горизонтальний» підхід. Викладений матеріал становить певну
наукову новизну, оскільки питання методології пізнання в юриспруденції зрідка висвітлюються та ще
рідше досліджуються, передусім у контексті проблеми методології юриспруденції як науковопрактичного комплексу та розроблення концептуальних поглядів на специфіку юридичного пізнання
на теоретичному й практичному рівнях. Доведено, що юристам (як теоретикам, так і практикам)
доцільно знати тенденції в розвитку юриспруденції на європейських теренах та їхній вплив на
розвиток цього науково-практичного комплексу в Україні. Практична значущість дослідження полягає
в тому, що автори запропонували новий концептуальний підхід, який визначає юриспруденцію як
єдиний теоретично-практичний комплекс із відповідною специфікою методологій пізнання на рівні
юридичної науки (теоретичний рівень) і юридичного правозастосування (практичний рівень)
Ключові слова: юриспруденція; науково-практичний комплекс; юридична наука; юридична практика;
методологія; методи; інтеграція
Завантаження
Посилання
Бабкін В. Д. Методологія історико-правового пізнання. Десяті юридичні читання. Юридична освіта і наука в Україні: традиції та новації : матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 15–16 трав. 2014 р.). Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. С. 20–29.
Балинська О. М., Ященко В. А. Методологія сучасного правознавства / за заг. ред. О. М. Балинської. Львів : ЛьвДУВС, 2018. 372 с.
Історія держави і права України : підручник / за ред. А. С. Чайковського. Київ : Юрінком Інтер, 2004. 512 с.
Choduń A. Argument from Precedent in Legal Interpretation of Texts of Legal Acts from the Perspective of a Derivative Concept of Legal Interpretation. Archiwum filozofii prawa i filozofii społecznej. 2022. Vol. 32. No. 3. P. 19–37. doi: 10.36280/AFPiFS.2022.3.19.
Coleman J. L. Methodology. The Oxford Handbook of Jurisprudence and Philosophy of Law. Oxford, 2012. P. 311–351. doi: 10.1093/oxfordhb/9780199270972.013.0008.
Данильян О. Г., Дзьобань О. П. Методи правового дослідження. Велика українська юридична енциклопедія. Харків : Право, 2017. Т. 2 : Філософія права. С. 456–460.
Dickson J. Methodology in Legal Philosophy : Chapter 1. Meta‐theory of Law. London : Wiley, 2022. P. 1–29. doi: 10.1002/9781394163694.ch1.
Feyerabend P. K. Against Method: Outline of an Anarchistic Theory of Knowledge. London : New Left Books, 1975. 339 p.
Forster M. Hegel's dialectical method : Chapter 5. The Cambridge Companion to Hegel / ed. by F. C. Beiser. Cambridge : Cambridge University Press, 2006. P. 130–170. doi: 10.1017/CCOL0521382742.006.
Frank S. A. Three Fallacies of Contemporary Jurisprudence. Loyola of Los Angeles Law Review. 1985. Vol. 19. No. 1. P. 1–36.
Jasečková G., Konvit M., Vartiak L. Vernadsky's concept of the noosphere and its reflection in ethical and moral values of society. History of science and technology. 2022. Vol. 12. No. 2. P. 231–248. doi: 10.32703/2415-7422-2022-12-2-231-248.
Історія психології: від античності до початку XX століття : навч. посіб. / авт.-уклад. О. П. Коханова. Київ : Інтерсервіс, 2016. 235 с.
Копча В. В. Методологія дослідження правового явища: поняття, структура, інструментарій. Часопис Київського університету права. 2020. Вип. 1. С. 54–58. doi: 10.36695/2219-5521.1.2020.08.
Костицький М. В. Логіка як методологія наукового пізнання. Філософські та методологічні проблеми права. 2014. № 1. С. 3–13.
Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Київ : Пед. думка, 2009. 520 с.
Lamond G. Methodology : Chapter 1. The Cambridge Companion to the Philosophy of Law. Cambridge : Cambridge University Press, 2020. P. 17–37. doi: 10.1017/9781316104439.002.
Langlinais A., Leiter B. Methodology of Legal Philosophy. Oxford Handbook of Philosophical Methodology / ed. by H. Cappelen, T. Sz. Gendler, J. Hawthorne. Oxford : Oxford University Press, 2016. P. 671–689.
Макаров З. Онтологічні підстави соціогуманітарної парадигми сучасного наукового розвитку. Гуманітарний дискурс у перспективі ХХІ століття: методологічні засади : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 5–6 листоп. 2021 р.). Чернівці : Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2021. С. 54–60.
Міхайліна Т. В, Гоцуляк Ю. В. Криза методології сучасних юридичних досліджень. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2021. Вип. 65. С. 26–30. (Серія «Право»). doi: 10.24144/2307-3322.2021.65.4.
Мурашкін М. Г. Наука в контексті філософських знань : монографія. Дніпро : Монолит, 2021. 184 с.
Nowak M., Ziomek J. Intuitive and Rational Cognition in the Theory and Practice of Management Sciences. Problemy Zarządzania. 2019. Vol. 82. Issues 2. P. 142–154. doi: 10.7172/1644-9584.82.7.
Оборотов Ю. М., Горобець К. В. Методологія правового пізнання. Велика українська юридична енциклопедія. Харків : Право, 2017. Т. 2 : Філософія права. С. 460–463.
Решетов О. О., Кирильчук В. Т., Стежко З. В. Пізнання, чуттєве та раціональне пізнання. Наукові записки. 2010. Вип. 10. Ч. 1. С. 25–27.
Сердюк О. В. Методологічні дослідження в правознавстві: зміна парадигм. Актуальні проблеми держави і права. 2005. Вип. 24. С. 217–224.
Історичні форми і принципи діалектики. Філософія : навч. посіб. / С. П. Щерба, В. К. Щедрін, О. А. Заглада. Київ : МАУП, 2004. С. 94–101.
Cоціально-психологічне мислення: генеза, основні форми та перспективи розвитку : монографія / [М. М. Слюсаревський, В. В. Жовтянська, В. О. Татенко та ін.] ; за наук. ред. М. М. Слюсаревського. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. 296 c.
Taekema S. Methodologies of Rule of Law Research: Why Legal Philosophy Needs Empirical and Doctrinal Scholarship. Law and Philosophy. 2021. Vol. 40. P. 33–66. doi: 10.1007/s10982-020-09388-1.
Яценко І. С. Деякі питання методології історико-правових досліджень ідейно-теоретичних засад реалізації принципу поділу влади на прикладі Республіки Польща. Молодий вчений. 2018. № 12 (64). С. 556–562. doi: 10.32839/2304-5809/2018-12-64-127.
Йолон П. Методологія. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис, 2002. С. 374.
Переглядів анотації: 312 Завантажень PDF: 709
Авторське право (c) 2023 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
