Концептуальні погляди щодо правового курсу на захист біометричних даних померлих
Анотація
Анотація. Дослідження спрямоване на побудову правової моделі для регулювання даних померлого з метою збереження людської гідності та забезпечення максимального захисту даних як за життя, так і після смерті людини. Ураховуючи те, що дія Загального регламенту захисту даних (GDPR) не поширюється на захист даних померлого, автори наголошують на проблемі щодо захисту біометричних характеристик, стверджуючи, що вказаний правовий дефіцит дає можливість бізнесу не дотримуватися чіткої заборони обробки біометричних даних, визначеної в статті 9 (1) GDPR, оскільки це положення ігнорує захист унікальних характеристик після смерті людини, адже догма заборони в обробці біометричних даних померлого відсутня. На думку авторів, це дозволяє бізнесу обробляти біометричні характеристики без конкретних обмежень. У статті окреслено правову модель шляхом виокремлення підстав для захисту, з огляду на інтерпретацію повʼязаних ризиків у контексті техно-біології та права. В інформаційному контексті таке рішення залежить від адаптованих систем сучасного рівня технологій, які з правового огляду повинні також ураховувати повагу до людської гідності. Однак існує занепокоєння щодо легкої доступності біометрії та суб’єктивного тлумачення даних, яке спричиняє дискусію з приводу того, чи слід взагалі диференціювати захист біометрики в контексті даних живої та померлої особи. Автори цієї роботи доходять висновків, що використання біометричних технологій є наслідком неоднозначності в праві Європейського Союзу. Доведено потребу в узгодженні юридичної суб’єктивності на підставі філософських тлумачень про існування людини, упровадження спеціальних технологічних засобів, які здатні підтвердити належність даних до померлої чи живої особи, що забезпечить мінімізацію ризиків у використанні унікальних даних
Ключові слова: фізична особа; особистість; життя; померлий; ідентифікація; біометрика; персональні дані; людська гідність; Загальний регламент захисту даних; Європейський Союз
Завантаження
Посилання
Agamben, G. (1998). Homo sacer: sovereign power and bare life. Stanford University Press.
Burk, D.L. (2021). Algorithmic Legal Metrics. Notre Dame Law Review, 96(3), 1147. Retrieved from https://scholarship.law.nd.edu/ndlr/vol96/iss3/6.
Byrnes, W.H. (2005). Ancient Roman munificence: the development of the practice and law of charity. Rutgers Law Review, 57(3), 1043. Retrieved from https://ssrn.com/abstract=2314731.
CJEU, Judgment of the Court (Grand Chamber), Case C-146/13, Kingdom of Spain v European Parliament and Council of the European Union, ECLI:EU:C:2015:298, 5 May 2015. Retrieved from https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=164092&doclang=EN.
CJEU, Judgment of the Court (Grand Chamber), Volker und Markus Schecke GbR (C-92/09) and Hartmut Eifert (C-93/09) v Land Hessen, ECLI:EU:C:2010:662, 9 November 2010. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62009CJ0092.
CJEU, Judgment of the Court (Second Chamber), Case C-434/16, Peter Nowak v Data Protection Commissioner, ECLI:EU:C:2017:994, 20 December 2017. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX:62016CJ0434.
Erdos, D. (2021). Dead ringers? Legal persons and the deceased in European data protection law. Computer Law and Security Report, 40, 105495. doi: https://doi.org/10.1016/j.clsr.2020.105495.
European Union Agency for Fundamental Rights (FRA), Opinions Biometrics. Retrieved from https://fra.europa.eu/en/content/fra-opinions-biometrics (last visited 18 March 2023).
Fruehwald, E. (2010). A biological basis of rights. Southern California Interdisciplinary Law Journal, 19(2), 195-235. Retrieved from https://gould.usc.edu/why/students/orgs/ilj/assets/docs/19-2%20Fruehwald.pdf.
Haldar, P. (2013). Forensic Representations of Identity: The Imago, the X-Ray and the Evidential Image. Law and Humanities, 7(2), 129-150. doi: https://doi.org/10.5235/17521483.7.2.129.
Hutton, C. (2019). Linkability, Personhood and State Modernity: Understanding the Affordances of Personal Identity across Different Legal Regimes. Law and Literature, 31(2), 239-257. doi: https://doi.org/10.1080/1535685X.2018.1530840.
Kayuni, S.W. (2016). Quis Custodiet Ipsos Custodes (Who is Guarding the Guardians)? - Decision Processes in the ICC's Offences Against the Administration of Justice. The Law and Practice of International Courts and Tribunals, 15(2), 345-384. doi: https://doi.org/10.1163/15718034-12341326.
Milovanovic, D. (1994). The postmodernist turn: Lacan, psychoanalytic semiotics, and the construction of subjectivity in law. Emory International Law Review, 8(1), 67-98. Retrieved from https://heinonline.org/HOL/LandingPage?handle=hein.journals/emint8&div=9&id=&page=.
Regulation (EU) 2016/679 of the European Parliament and of the Council of 27 April 2016 on the protection of natural persons with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data and repealing Directive 95/46/EC (General Data Protection Regulation), OJ L 119, 1-88 (4 May 2016).
Regulation (EU) No 1257/2012 of the European Parliament and of the Council of 17 December 2012 implementing enhanced cooperation in creating unitary patent protection, OJ L 361 (31 December 2012).
Siliquini-Cinelli, L. (2014). Imago veritas falsa : for a (post-) Schmittian decisionist theory of law, legal reasoning, and judging. Australian Journal of Legal Philosophy, 39(39), 118-141.
Singh, C. (2013). Quis custodiet ipsos custodes? Should Justice Beware: A Review of Voice Identification Evidence in Light of Advances in Biometric Voice Identification Technology. International Commentary on Evidence, 11(1), 1-28. doi: https://doi.org/10.1515/ice-2014-0009.
Tarchila, P. (2020). Respect for the Honor, Privacy, and Dignity of the Human Person, Agora International Journal of Juridicial Sciences, 1(34). Retrieved form 329082419.pdf (core.ac.uk).
The Article 29 (A29), Opinion 4/2007 on the concept of personal data, 01248/07/ENWP 136.
Переглядів анотації: 53 Завантажень PDF: 88
Авторське право (c) 2023 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
