КОМУНІКАТИВНО-ДИСКУРСИВНА МЕТОДОЛОГІЯ В СУЧАСНОМУ ЮРИДИЧНОМУ НОРМОТВОРЕННІ

  • M. Ібрагімов доктор філософських наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ;
  • I. Подік здобувач кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ, м. Київ
Ключові слова: комунікація, дискурс, методологія, логіка, семіотика, право, судова практика

Анотація

Констатовано, що комунікативно-дискурсивна методологія спрямована на аналіз теоретичного та практичного юридичного нормотворення як універсального способу пізнання юридичної дійсності. Розглянуто особливості правозастосування норм у судовій практиці, що передбачає обґрунтованість й аргументованість звинувачень, а також їх спростування. Доведено, що важливою професійною рисою сучасного юриста є вміння здійснювати семантичний аналіз висловів природної мови.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

M. Ібрагімов
доктор філософських наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ;
I. Подік
здобувач кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Переглядів анотації: 150
Завантажень PDF: 300
Номер
Том 13 № 1 (2017)
Розділ
Методологія права

Авторське право (c) 2017 Філософські та методологічні проблеми права

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.