Філософсько-правовий аналіз європейської інституції сім’ї в епоху Середньовіччя

Анотація

Метою статті є дослідження історичного розвитку інституту сім’ї в середні віки. Основним завданням є визначення взаємозв’язку соціально-правових передумов формування інституту сім’ї та ідеологічних засад цієї фінансової інституції. Методологія. Стрижневим методологічним підходом у дослідженні є історичний підхід. Завдяки історико-правовому методу було розглянуто витоки, еволюцію та підґрунтя нормативного регулювання інституту сім’ї в середні віки. Наукова новизна. Сім’я є підґрунтям для організації економічної діяльності в суспільстві в цей час. Християнська ідеологія заклала підґрунтя персоналізації шлюбних відносин, а також побічно сприяла подоланню необхідності біологічного розмноження. Основна ідея статті полягає в тому, що шлюб і сім’я є універсальними формами організації відносин між людьми та задоволення їхніх потреб. Ґрунтуючись на висновках провідних істориків інституту сім’ї, можна виокремити три значні періоди в розвитку родини: 1) період I – традиційна сім’я; 2) період II – новітня сім’я; 3) період III – сучасна або «постсучасна» сім’я. Одним із яскравих прикладів періоду новітньої сім’ї є еволюція інституту сім’ї в середні віки, оскільки поширення світових релігій, зокрема християнства, зміцнило ідеологічні зв’язки, що пов’язували родину. Шлюб, який спочатку був економічним інститутом, стає союзом чоловіка та жінки, що грунтується на любові й емоційних стосунках. Сім’я фокусується на своєму внутрішньому житті, а важливість сімейних відносин збільшується. Основними функціями сім’ї є забезпечення потреб шлюбу, материнства та виховання дітей. У статті зазначено, що сім’єю в середні віки вважали заснованою на шлюбі або кровних зв’язках невелику соціальну групу, членів якої пов’язують спільне життя, взаємна моральна відповідальність, емоційна та духовна близькість. Висновки: 1) в середні віки та в період раннього Нового часу поняття «сім’я» позначало спільноту, залежну від головних приймаючих людей та інших членів домашнього господарства, оскільки доіндустріальну соціальну структуру було засновано на сімейному управлінні; 2) сім’я діяла як продуктивна, репродуктивна та споживча одиниця і була підґрунтям для організації праці, а форма життя «загального дому» ніколи не охоплювала все населення; 3) водночас християнська ідеологія закладає підґрунтя  персоналізації та індивідуалізації сімейного життя, формуючи його на підставі любові та гармонії подружніх відносин; 4) останнім часом сімейні питання часто розглядають з позицій відносин між «ним» і «нею», а також у проблемному аспекті.

Ключові слова: сім’я; інститут сім’ї; Середньовіччя; суспільство; соціальна філософія; філософія права; християнська ідеологія; шлюбні відносини.