Об’єктивна сторона декларування недостовірної інформації

  • Анна КОЗАЧИНА

    здобувач кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ

    м. Київ, Україна

    https://orcid.org/0009-0006-9076-9762

Анотація

Анотація. Отримання Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі зумовило необхідність узгодження національного та європейського законодавства, що певним чином позначається на правозастосуванні під час притягнення винних до відповідальності за декларування недостовірної інформації. Законом України на момент дії воєнного стану фактично скасовано обов’язок подання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що не відповідає вимогам Європейського Союзу до України. Боротьба із зовнішнім ворогом-агресором певним чином відвернула увагу від необхідності протидії «внутрішньому ворогу» – кримінально протиправній діяльності у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, зокрема тим кримінальним правопорушенням, які є корупційними чи пов’язаними з корупцією. Високий рівень корупції породжує недовіру громадян до органів державної влади та уповноважених осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, а також підривають авторитет цих органів, який в умовах війни повинен бути непохитним. Метою статті є дослідження об’єктивної сторони декларування недостовірної інформації, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національної кримінального законодавства. Методологічний інструментарій репрезентований системою загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз предмета дослідження та формування на цій підставі ґрунтовних висновків. З урахуванням специфіки теми й мети дослідження було використано такі методи: порівняльно-правовий, догматичний, системний, індукції, дедукції, моделювання. Констатовано, що з огляду на окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» декларування недостовірної інформації слід вважати закінченим не з моменту внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації або повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а з моменту закінчення строку та кількості спроб її виправлення або з моменту закінчення 10-денного строку, необхідного для повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані. За результатами аналізу наукових положень щодо предмета дослідження аргументовано, що хоча спосіб учинення декларування недостовірної інформації не впиває на кваліфікацію цього суспільно небезпечного діяння, його визначення значно сприяє розумінню форм вияву об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України, а також можливості його задокументувати правоохоронним органам. Інші ознаки кримінального правопорушення є факультативними і впливають лише на призначення покарання як ознаки, які обтяжують або пом’якшують кримінальну відповідальність. Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації під час повідомлення про суттєві зміни в майновому стані також є формою вияву об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України. У зв’язку з цим запропоновано відповідні зміни до законодавства

 

Ключові слова: декларація; корупція; об’єктивна сторона; недостовірна інформація; службова особа; службова діяльність; професійна діяльність

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Анна КОЗАЧИНА

здобувач кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ

м. Київ, Україна

Посилання

Агеєнко А. В. Про обґрунтованість криміналізації декларування недостовірної інформації. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 170–174. doi: 10.32849/2663-5313/2021.6.27.

Бабаніна В. В. Кримінальне законодавство України: механізм створення та реалізації : дис. …

д-ра юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2021. 600 с.

Babanina V. Structure of Mechanism of Implementation of Criminal Legislation. Scientific Journal of the National Academy of Internal Affairs. 2019 № 24 (2). Р. 81–86. doi: 10.33270/01191112.81.

Babanina V., Ivashchenko V., Grudzur O., Yurikov O. Criminal protection of children’s life and health: international experience. Revista Cuestiones Politicas. 2021. Vol. 39. No. 71. Р. 350–365. doi: 10.46398/cuestpol.3971.18.

Черенков А. М. Криміналістична характеристика предметів декларування недостовірної інформації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. № 39. С. 154‒157. doi: 10.32841/2307-1745.2019.39.35.

Черенков А. М. Розслідування декларування недостовірної інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2020. 270 с.

Cherniavskyi S., Babanina V., Vartyletska I., Mykytchyk O. Peculiarities of The Economic Crimes Committed with the Use of Information Technologies. European Journal of Sustainable Development. 2021. № 10 (1). Р. 420–431. doi: 10.14207/ejsd.2021.v10n1p420.

Cherniei V., Cherniavskyi S., Babanina V., Ivashchenko V. Criminal remedies and institutional mechanisms for combating corruption crimes: the experience of Ukraine and international approaches. Juridical Tribune. 2022. Vol. 12. No. 2. Р. 227–245. doi: 10.24818/TBJ/2022/12/2.05.

Cherniei V., Cherniavskyi S., Babanina V., Tykhonova О. Criminal Liability for Cryptocurrency Transactions: Global Experience. European Journal of Sustainable Development. 2021. № 10 (4). Р. 304–316. doi: 10.14207/ejsd.2021.v10n4p304.

Cherniei V., Cherniavskyi S., Dzhuzha A., Babanina V. Combating credit fraud: experience of Ukraine and some other European Countries. Amazonia Investiga. 2021. № 10 (42). Р. 93–102. doi: 10.34069/AI/2021.42.06.9.

Дудоров О. О., Мовчан Р. О., Сеник В. Г. Кваліфікація адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією (коментар судової практики). Київ : Дакор, 2020. 508 с.

Іваницький С. О., Іваницька В. В. Проблемні питання дотримання антикорупційних стандартів особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за матеріалами практики НАЗК). Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 7 груд. 2018 р.) : у 2 ч. Київ, 2018. Ч. 2. С. 97–98.

Франчук В. В., Корецька-Шукієвіч Д. Д. Правопорушення, пов’язані з корупцією: адміністративно-правові засади протидії : монографія. Варшава : ЛьвДУВС, 2021. 183 с.

Литвин Н. А., Крупнова Л. В. Правові наслідки скасування кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації. Наше право. 2020. № 4. С. 55–62. doi: 10.32782/NP.2020.4.9.

Міськів Д. М. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу декларування недостовірної інформації. Соціально-правові студії. 2020. Вип. 3 (9). С. 119–123. doi: 10.32518/2617-4162-2020-3-119-123.

Михайленко Д. Г. Недоліки антикорупційного фінансового контролю за готівкою та іншими подібними за латентністю активами як причина недієвості норми про незаконне збагачення в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. № 39. Т. 2. С. 11–16 (Серія «Право»).

Михайленко Д. Г. Обґрунтування необхідності дії норм механізму фінансового контролю щодо осіб, які припинили виконувати функції держави або місцевого самоврядування. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 2 (11). С. 68–73.

Михайленко Д. Г. Протидія корупційним злочинам засобами кримінального права: концептуальні основи : монографія. Одеса : Гельветика, 2017. 582 с.

Рєзнік О. М., Бондаренко О. C. Визнання норми про декларування недостовірної інформації неконституційною як прояв дискредитації антикорупційної реформи. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 7. С. 330–333. doi: 10.32782/2524-0374/2020-7/83.

Татаров О. Ю. Проблеми застосування ст. 366-1, 368-2 КК України в практичній діяльності. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 7 груд. 2018 р.) : у 2 ч. Київ, 2018. Ч. 1. С. 152–156.

Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / [В. Я. Тацій, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ] ; за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 6-те вид., переробл. і доповн. Харків : Право, 2021. 768 с.

Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін, В. І. Борисов та ін. ] ; за ред. В. Я. Тація, В. І. Тютюгіна, В. І. Борисова. 6-те вид., переробл. і доповн. Харків : Право, 2020. 284 с.

Топорецька З. М. Криміналістична характеристика декларування недостовірної інформації. Вісник кримінального судочинства. 2018. № 2. С. 156–166.

Волонець Д Ф. Кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2021. 229 с.

Волонець Д. Ф. Предмет кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-2–366-3 КК України. Правові новели. 2021. № 14. С. 177–181. doi: 10.32847/ln.2021.14.016.

Вознюк А. А. Декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації: нові моделі заборонних кримінально-правових норм. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2020. Вип. 4 (92). С. 104–120. doi: 10.33766/2524-0323.92.104-120.

Юріков О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, на підставі угод. Нове українське право. 2021. № 5. С. 146–151. doi: 10.51989/NUL.2021.5.21.

Юріков О. О. Кримінально-правова охорона об’єктів електронних комунікацій : монографія. Київ : 7БЦ, 2022. 304 с.

Юріков О. О. Слідчий як службова особа, яка займає відповідальне становище, у змісті ст. 368, 368-5, 369 і 382 КК України. Multidisziplindre forschung perspektiven, probleme und muster : матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (Відень, 26 листоп. 2021 р.). Відень, 2021. С. 111–112. doi: 10.36074/logos-26.11.2021.v1.37.


Переглядів анотації: 304
Завантажень PDF: 302
Опубліковано
2023-07-19
Розділ
Філософія та філософія права