Об’єктивна сторона декларування недостовірної інформації

Анотація

Анотація. Отримання Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі зумовило необхідність узгодження національного та європейського законодавства, що певним чином позначається на правозастосуванні під час притягнення винних до відповідальності за декларування недостовірної інформації. Законом України на момент дії воєнного стану фактично скасовано обов’язок подання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що не відповідає вимогам Європейського Союзу до України. Боротьба із зовнішнім ворогом-агресором певним чином відвернула увагу від необхідності протидії «внутрішньому ворогу» – кримінально протиправній діяльності у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, зокрема тим кримінальним правопорушенням, які є корупційними чи пов’язаними з корупцією. Високий рівень корупції породжує недовіру громадян до органів державної влади та уповноважених осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, а також підривають авторитет цих органів, який в умовах війни повинен бути непохитним. Метою статті є дослідження об’єктивної сторони декларування недостовірної інформації, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національної кримінального законодавства. Методологічний інструментарій репрезентований системою загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз предмета дослідження та формування на цій підставі ґрунтовних висновків. З урахуванням специфіки теми й мети дослідження було використано такі методи: порівняльно-правовий, догматичний, системний, індукції, дедукції, моделювання. Констатовано, що з огляду на окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» декларування недостовірної інформації слід вважати закінченим не з моменту внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації або повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а з моменту закінчення строку та кількості спроб її виправлення або з моменту закінчення 10-денного строку, необхідного для повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані. За результатами аналізу наукових положень щодо предмета дослідження аргументовано, що хоча спосіб учинення декларування недостовірної інформації не впиває на кваліфікацію цього суспільно небезпечного діяння, його визначення значно сприяє розумінню форм вияву об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України, а також можливості його задокументувати правоохоронним органам. Інші ознаки кримінального правопорушення є факультативними і впливають лише на призначення покарання як ознаки, які обтяжують або пом’якшують кримінальну відповідальність. Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації під час повідомлення про суттєві зміни в майновому стані також є формою вияву об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України. У зв’язку з цим запропоновано відповідні зміни до законодавства

Ключові слова: декларація; корупція; об’єктивна сторона; недостовірна інформація; службова особа; службова діяльність; професійна діяльність