Міжнародний досвід правового регулювання небезпеки штучного інтелекту в реаліях воєнного часу: етико-філософський аспект

Анотація

Анотація. У статті аргументовано, що вивчення міжнародного досвіду правового врегулювання загроз штучного інтелекту в кіберпросторі за воєнного часу є актуальним напрямом наукових пошуків, який потребує поглибленого й системного дослідження. Мета статті – висвітлити етико-філософський аспект міжнародного досвіду правового врегулювання загроз штучного інтелекту воєнним діям і визначити стратегічні напрями державно-правової політики щодо його впровадження в реаліях воєнного часу. Для здійснення дослідження застосовано систему методів наукового пізнання: філософський, загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція та дедукція, абстрагування та конкретизація,  аналогія та контраст); приватні методи наукового пізнання, що використовують у багатьох галузевих науках (компаративний, кількісний і якісний аналіз); спеціально-юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-структурний). Проаналізовано міжнародний досвід правового регулювання використання технологій штучного інтелекту в умовах глобальних загроз; пріоритетні орієнтири вітчизняної державно-правової політики щодо запобігання  ризиків використання штучного інтелекту як інструментів військової небезпеки; окреслено перспективні напрями вдосконалення правового регулювання використання цифрових технологій за воєнного стану крізь призму інтеграційних процесів. З’ясовано, що впровадження міжнародного досвіду правового регулювання небезпеки використання штучного інтелекту під час війни має відбуватися в контексті євроінтеграційних процесів, ґрунтуватися на фундаментальних цінностях і принципах верховенства права, нормативно-правових актах, стандартах і правилах провідних країн, попри виклики й обмеження, пов’язані з воєнними обставинами. Обґрунтовано, що за воєнного часу в Україні гостро постало питання про підвищення ефективності розслідування кіберзлочинів завдяки використанню технологій штучного інтелекту. Новизна дослідження полягає у визначенні стратегічних напрямів правового регулювання небезпеки використання технологій штучного інтелекту за воєнного часу на підставі міжнародного досвіду та відповідно до європейських нормативно-правових актів, принципів міжнародного права, стандартів і рекомендацій провідних країн світу. У висновках зазначено, що правове врегулювання використання штучного інтелекту в Україні доцільно здійснювати за обраним державою  євроінтеграційним курсом, згідно зі стандартами та правилами, висвітленими в міжнародних нормативно-правових документах. З цих позицій визначено ключові напрями правового регулювання загроз застосування сучасних цифрових технологій в умовах воєнного стану. Правове регулювання ризиків сучасного програмного забезпечення має сприяти стримуванню війни, зменшенню її смертоносності, врятуванню життя людей, захисту їх прав і свобод.

Ключові слова:  правове регулювання; штучний інтелект; кіберпростір; кібербезпека;  кіберзлочинність.