Конструктивна комунікативна політика як модель національної консолідації (на прикладі України)

Анотація

Досліджено конструктивну комунікативну політику як модель консолідації української спільноти. Більшість непорозумінь, протистоянь і конфліктів спричинена тим, що субʼєкти політичного процесу часто не розуміють один одного, а одне й те саме питання сприймають і трактують по-різному, не усвідомлюють, про що йдеться та як сприймати певну інформацію чи проблему. Розв’язанням цієї проблеми слід вважати конструктивну комунікативну політику, яка здатна подолати суперечності, знайти необхідні аргументи та досягти консенсусу з того чи того проблемного питання. Зʼясовано, що конструктивна комунікативна політика може бути ефективною і раціональною, якщо її здійснюють у демократичній державі. І навпаки, вона може бути неефективною, нелегітимною та ірраціональною, якщо її реалізуватимуть в окупованій, тоталітарній або авторитарній державах. Формування і розвиток конструктивної комунікативної політики залежать від того, яка ідеологія панує в державі та який встановлено політичний режим. Усі складові зазначеної моделі позначаються на її функціонуванні та національній консолідації української спільноти. Національна консолідація залежить ще й від того, наскільки ефективно взаємодіють лідери і члени політичних сил, партій, рухів та організацій, що є носіями різних ідеологій і які діють у складі політичного режиму, який зі зміною влади також нерідко змінюється. Доведено, що конструктивна комунікативна політика можлива, якщо її здійснюють у демократичній державі або певній групі (комуністи, національні демократи, націоналісти та ін.). Якщо до певної групи існує опозиція, яка має інше бачення проблеми, то в її розумінні комунікативна політика втрачає конструктивність, сенс і значення. У цьому сенсі конструктивну комунікативну політику всі групи й спільноти трактують по-різному.