Забезпечення енергетичної незалежності держави та конституційних прав людини (проблеми методології дослідження)

Анотація

Метою статті є наукове обґрунтування енергетичної незалежності держави на підставі комплексного аналізу, міждисциплінарного та міжгалузевого підходів і різноманітних методів дослідження, що передбачає виконання низки таких завдань, як: доктринальне вивчення природи та сутності енергетичної незалежності держави, інших пов’язаних категорій, особливостей забезпечення енергетичної незалежності держави в сучасних умовах, взаємообумовленості механізмів забезпечення конституційних прав людини й енергетичної незалежності, суверенітету й безпеки держави. Методологія дослідження. З огляду на різноманіття методологічного інструментарію сучасної юриспруденції, задля досягнення поставленої мети, доцільним стало використання, окрім багатьох інших, міждисциплінарного та міжгалузевого підходів. Концептуалізація енергетичної незалежності зумовлює акумулювання чинних надбань історичної, юридичної, економічної науки, національної безпеки та державного управління, екології, а також властивої їм методології. На підставі численних принципів і підходів, відповідних методів, а саме: системності й комплексності, багатоманітності, нормування, стратегування, герменевтики й компаративістики, моделювання, прогнозування тощо здійснено всебічний аналіз досліджуваних явищ (енергетичної незалежності держави, механізму її забезпечення, енергетичної безпеки, енергетичної сталості, їх конституційних гарантій, прав людини в зазначеній сфері тощо). Результати дослідження. Вивчення нової для сучасної науки категорії «енергетична незалежність» зумовлює узагальнення теоретичних здобутків представників різних галузей вітчизняної та зарубіжної науки. З’ясування співвідношення енергетичної незалежності держави й енергетичної безпеки, енергетичного суверенітету,  енергетичної сталості доводить, що це не однакові та взаємно підпорядковані явища, а такі, що доповнюють одне одного. Доволі суперечливою та фрагментарною видається нормативно-правова основа забезпечення енергетичної незалежності України, що містить значну кількість підзаконних актів, потребує адаптації із законодавством ЄС, закріплення дієвих гарантій забезпечення енергетичної незалежності Української держави, енергетичної безпеки й енергетичного суверенітету. Обґрунтованим є підхід до виокремлення в контексті конституційного права на достатній життєвий рівень (стандарт) права на доступ до енергетичних послуг, права на енергетичну безпеку в якості прав людини, відповідних обов’язків, зокрема ефективного споживання енергоресурсів. Практична значущість.  Події останніх років, зокрема енергетичні кризи та збройна агресія проти України, що призвела до руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури, порушення й обмеження численних прав і свобод людини, актуалізують увагу учених та законодавців, інших суб’єктів права законодавчої ініціативи на виокремленні та належній регламентації, забезпеченні ефективних механізмів реалізації права на доступ до енергетичних послуг, права на енергетичну безпеку, спільно з чинними конституційними правами і свободами людини (зокрема, право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї, що полягає в забезпеченні достатнім харчуванням, одягом, житлом тощо). Закономірним є подальше вивчення ролі та функцій держави в забезпеченні згаданих і пов’язаних з ними інших прав людини, а також реалізації стратегічних завдань щодо ефективного забезпечення енергетичної незалежності Української держави, залучення міжнародної підтримки для відбудови енергетичної інфраструктури та притягнення до відповідальності держав-агресорів за вчинені злочини. Комплекс таких заходів сприятиме забезпеченню ядерної безпеки у світі, енергетичної безпеки України та Європи.

Ключові слова: енергетична безпека; енергетична незалежність держави; енергетичний суверенітет; права людини; конституційно-правові гарантії; методологія.