Проблемні аспекти кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації
Анотація
Анотація. 14 жовтня 2014 року було встановлено кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації (ст. 366-1 Кримінального кодексу України). Проте Конституційний Суд України дійшов висновку, що використання юридичних конструкцій, у яких немає чіткого переліку законів, унеможливлює однозначне визначення кола суб’єктів злочину, а відсильні норми унеможливлюють встановлення кола їх адресатів. На підставі зазначеного рішення 4 грудня 2020 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ст. 366-1 КК України було виключено та доповнено ст. 366-2 КК України. Метою статті є аналіз проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації. Під час вивчення проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації використано такі методи наукового пізнання, як дедукція, діалектичний, догматичний (логіко-юридичний), індукція, моделювання, порівняльно-правовий, системний тощо. Констатовано, що чинне антикорупційне законодавство України має низку недоліків, які можна виявити лише під час правозастосування. З метою покращення реалізації кримінального законодавства в частині відповідальності за декларування недостовірної інформації обґрунтовано необхідність пп. «е» п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» виключити, а пп. «д» викласти в такій редакції: «д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, а також посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику». Недосконала конструкція окремих кримінально-правових норм не лише викликає теоретичні фахові дискусії, а й впливає на правозастосовну діяльність. Зауважено, що з метою усунення проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації необхідно внести низку змін до національного законодавства
Ключові слова: кримінальна відповідальність; корупція; декларування; службова особа; недостовірна інформація
Завантаження
Посилання
Агеєнко А. В. Про обґрунтованість криміналізації декларування недостовірної інформації. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 170–174. doi: 10.32849/2663-5313/2021.6.27.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [уклад.: Д. С. Азаров, В. К. Грищук, А. В. Савченко та ін.] ; за ред. О. М. Джужі, А. В. Савченка, В. В. Чернєя. 2-ге вид., переробл. і доповн. Київ : Юрінком Інтер, 2018. 1104 с.
Babanina V. Structure of Mechanism of Implementation of Criminal Legislation. Scientific Journal of the National Academy of Internal Affairs. 2019. No. 24 (2). Р. 81–86. doi: 10.33270/01191112.81.
Babanina V., Yurikov O. Object of Intentional Damage to Communications Lines (Article 360 of the Criminal Code of Ukraine). Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (115). С. 86–93. doi: 10.33270/01201152.86.
Babanina V., Ivashchenko V., Grudzur O., Yurikov O. Criminal protection of children’s life and health: international experience. Revista Cuestiones Politicas. 2021. Vol. 39. No. 71. Р. 350–365. doi: 10.46398/cuestpol.3971.18.
Черенков А. М. Розслідування декларування недостовірної інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2020. 270 с.
Cherniavskyi S., Babanina V., Vartyletska I., Mykytchyk O. Peculiarities of The Economic Crimes Committed with the Use of Information Technologies. European Journal of Sustainable Development. 2021. No. 10 (1). Р. 420–431. doi: 10.14207/ejsd.2021.v10n1p420.
Cherniei V., Cherniavskyi S., Babanina V., Ivashchenko V. Criminal remedies and institutional mechanisms for combating corruption crimes: the experience of Ukraine and international approaches. Juridical Tribune. 2022. Vol. 12. No. 2. Р. 227–245. doi: 10.24818/TBJ/2022/12/2.05.
Cherniei V., Cherniavskyi S., Babanina, V., Tykhonova О. Criminal Liability for Cryptocurrency Transactions: Global Experience. European Journal of Sustainable Development. 2021. No. 10 (4). Р. 304–316. doi: 10.14207/ejsd.2021.v10n4p304.
Cherniei V., Cherniavskyi S., Dzhuzha A., Babanina, V. Combating credit fraud: experience of Ukraine and some other European Countries. Amazonia Investiga. 2021. No. 10 (42), Р. 93–102. doi: 10.34069/AI/2021.42.06.9.
Дудоров О. О., Мовчан Р. О. Національне агентство з питань запобігання корупції на варті «попереднього» рубежу протидії корупції: основні проблеми та шляхи їх вирішення. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2018. Вип. 3. С. 60–73.
Дудоров О. О., Мовчан Р. О. Порушення обмежень щодо одержання подарунків: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства. Правничий часопис Донецького університету. 2019. № 1. С. 12–21. doi: 10.31558/2518-7953.2019.1.2.
Дудоров О. О., Мовчан Р. О., Сеник В. Г. Кваліфікація адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією (коментар судової практики). Київ : Дакор, 2020. 508 с.
Колб О. Г., Дучимінська Л. М. Корупція як одна із загроз національній безпеці України. Кримінально-виконавча система: Вчора. Сьогодні. Завтра. 2020. № 1 (7). С. 14–22.
Костенко О. М. Щодо протидії корупції в Україні відповідно до концепції «антикорупційних лещат» (коментар кримінолога). Корупція як загроза національній безпеці України: попереджаємо, протидіємо, переслідуємо : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 29 листоп. 2016 р.). Київ, 2016. С. 150–153.
Міськів Д. М. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу декларування недостовірної інформації. Соціально-правові студії. 2020. Вип. 3 (9). С. 119–123. doi: 10.32518/2617-4162-2020-3-119-123.
Мовчан Р. О. «Воєнні» новели Кримінального кодексу України: правотворчі та правозастосовні проблеми : монографія. Київ : Норма права, 2022. 241 с.
Мовчан Р. О., Янівський В. М. Криміналізація діянь, передбачених статтями 366-2 та 366-3 Кримінального кодексу України: аналіз на предмет відповідності принципу суспільної небезпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 7. С. 74–78. doi: 10.32782/2524-0374/2022-7/14.
Михайленко Д. Г. Обґрунтування необхідності дії норм механізму фінансового контролю щодо осіб, які припинили виконувати функції держави або місцевого самоврядування. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 2 (11). С. 68–73.
Михайленко Д. Г. Концепція кримінально-правової протидії корупційним злочинам в Україні : автореф. дис.... д-ра юрид. наук : 12.00.08. Одеса, 2018. 36 с.
Шакун В. І. Антикорупційна політика України: проблеми сьогодення та напрями вдосконалення кримінального законодавства України. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9–10 груд. 2020 р.) : у 2 ч. Київ, 2020. Ч. 1. С. 295–298.
Vozniuk A., Kamensky D., Dudorov O., Movchan R., Andrushko A. Unconstitutionality of criminal liability for filing inaccurate information in Ukraine: сritical legal analyses. Cuestiones Políticas. 2021. No. 39 (69). Р. 133–145. doi: 10.46398/cuestpol.3969.07.
Вознюк А. А. Декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації: нові моделі заборонних кримінально-правових норм. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2020. Вип. 4 (92). С. 104–120. doi: 10.33766/2524-0323.92.104-120.
Янівський В. М. Про підстави криміналізації діяння, передбаченого ст. 366-3 Кримінального кодексу України. Правничий часопис Донецького національного університету імені Василя Стуса. 2022. № 2. С. 168–178. doi: 10.31558/2786-5835.2022.2.16.
Yurikov O. Counteracting planning, preparation, resolution and management aggressive war on the territory of Ukraine. Legal sciences and their role in the development of the legal culture of a modern man : monograph. Riga : Baltija Publishing, 2022. P. 180–197. doi: 10.30525/978-9934-26-209-8-9.
Yurikov O. Criminal characteristics of willful destruction or damage of military property. Military offences and war crimes: background, theory and practice : monograph. Riga : Baltija Publishing, 2023. P. 847–863. doi: 10.30525/978-9934-26-302-6-37.
Юріков О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, на підставі угод. Нове українське право. 2021. № 5. С. 146–151. doi: 10.51989/NUL.2021.5.21.
Юріков О. О. Слідчий як службова особа, яка займає відповідальне становище, у змісті ст. 368, 368-5, 369 і 382 КК України. Multidisziplindre forschung perspektiven, probleme und muster : матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (Відень, 26 листоп. 2021 р.). Відень, 2021. С. 111–112. doi: 10.36074/logos-26.11.2021.v1.37.
Переглядів анотації: 427 Завантажень PDF: 249
Авторське право (c) 2023 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.