Проблемні аспекти кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації

Анотація

Анотація. 14 жовтня 2014 року було встановлено кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації (ст. 366-1 Кримінального кодексу України). Проте Конституційний Суд України дійшов висновку, що використання юридичних конструкцій, у яких немає чіткого переліку законів, унеможливлює однозначне визначення кола суб’єктів злочину, а відсильні норми унеможливлюють встановлення кола їх адресатів. На підставі зазначеного рішення 4 грудня 2020 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ст. 366-1 КК України було виключено та доповнено ст. 366-2 КК України. Метою статті є аналіз проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації. Під час вивчення проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації використано такі методи наукового пізнання, як дедукція, діалектичний, догматичний (логіко-юридичний), індукція, моделювання, порівняльно-правовий, системний тощо. Констатовано, що чинне антикорупційне законодавство України має низку недоліків, які можна виявити лише під час правозастосування. З метою покращення реалізації кримінального законодавства в частині відповідальності за декларування недостовірної інформації обґрунтовано необхідність пп. «е» п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» виключити, а пп. «д» викласти в такій редакції: «д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, а також посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику». Недосконала конструкція окремих кримінально-правових норм не лише викликає теоретичні фахові дискусії, а й впливає на правозастосовну діяльність. Зауважено, що з метою усунення проблемних аспектів кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації необхідно внести низку змін до національного законодавства

Ключові слова: кримінальна відповідальність; корупція; декларування; службова особа; недостовірна інформація