Внутрішнє переконання суб’єктів правозастосування: філософсько-правовий аналіз проблеми та давньогрецький спосіб її розв’язання
Анотація
Анотація. Актуальність дослідження полягає в тому, що, відповідно до соціологічних досліджень, на початок 2023 року судовій системі довіряють 3 % громадян України з-поміж опитаних респондентів, а 49 % з них взагалі не довіряють органам правопорядку, що свідчить про критичну ситуацію та гостру потребу в пошукові причин такої недовіри й шляхів вирішення цієї ситуації на теоретичному і практичному рівнях. У статті автор уперше заявляє, що причиною такого низького рівня довіри громадян до правоохоронних і судових органів є легалізована наразі можливість прийняття ними процесуальних рішень на підставі внутрішнього переконання, що на практиці часто перетворюється на свавілля. Є очевидним, що можливість ухвалення в справі на підставі одних і тих самих доказів діаметрально протилежних рішень не сприяє довірі до суб’єктів правозастосування з боку громадян і не укріплює їх авторитет в очах громадськості. Автор вважає, що одним із можливих шляхів розв’язання зазначеної проблеми є дослідження спадщини давньогрецької філософії права, зокрема праць Арістотеля, який вперше розробив способи вирішення правових питань шляхом логічних процедур доведення, без застосування будь-яких внутрішніх переконань, інтуїції чи здогадки. Під час підготовки статті за допомогою методів аналізу, синтезу й узагальнення було опрацьовано низку першоджерел і новітніх публікацій за темою використання внутрішнього переконання суб’єктами правозастосування під час ухвалення процесуальних рішень. Для обґрунтування результатів і формулювання висновків проведеного дослідження було використано методи дедуктивно-логічного аналізу, а також індуктивного узагальнення й аналогії. З огляду на порушені в статті проблеми, автор переконаний, що назріла потреба в реформуванні чинного законодавства. Запропоновані зміни забезпечать кожному рішенню суб’єктів правозастосування можливість бути аргументованим, логічним і зрозумілим, а найголовніше – єдино можливим у конкретній ситуації; вони унеможливлять чи принаймні суттєво зменшать суб’єктивізм під час ухвалення процесуальних рішень, що зміцнить довіру до правоохоронних та судових органів і підвищить їх авторитет.
Ключові слова: філософія права; внутрішнє переконання; юридична аргументація; критерії доказовості; давньогрецька філософія права.
Завантаження
Посилання
Aristotеl. (2020). Metaphysics. Kharkiv: Folio. Retrieved from https://mir-knigi.net/uk/inshe/4734-metafizika-aristotel.html.
Barak, A. (2022). Judicial discretion. Kyiv: Thentr uchb. lit.
Breyer, S. (1998). The Interdependence of Science and Law. Science, 280(5363), 537-538. doi: 10.1126/science.280.5363.537
Demydenko, H. (2017). Socrates. Great Ukrainian legal encyclopedia (Vol. 2). Kharkiv: Pravo.
Dvorkin, R. (2021). The Empire of Law. Kiev: KNT.
Frank, J. (1930). Law and the modern mind. New York: Brentano's.
Hart, H.L.A. (1998). The concept of law. Kyiv: Sphere.
Hroshevyi, Yu.M. (2008). Problems of increasing the effectiveness of the application of the norms of criminal-procedural law. University scientific notes, 3(27), 276-281.
Hryshchuk, O.V. (2007). Human dignity in law: philosophical problems. Kyiv: Atika.
Huralenko, N.A. (2012). Judicial discretion: some ontological and legal aspects of the problem. Customs business, 5(83), 2, 1, 32-37.
Hvozdik, O.I. (2019). Evidence sufficiency criteria. Philosophical and methodological problems of law, 2(18), 64-70. doi: 10.33270/02191802.63.
Hvozdik, O.I., & Koshchynets, V.V. (2016). Logic of proof in the jurisdictional process. Kyiv: Nats. akad. prokuratury Ukrainy.
Kharchenko, M.V. (2022). Problems of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings and ways of solving them. Legal scientific electronic journal, 11, 849-856. doi: 10.32782/2524-0374/2022-11/208.
Khopta, S.F. (2017). The inner conviction of a judge as a basis for making judicial decisions. Law Almanac. People-centeredness in law: theoretical and legal foundations, 8, 397–400.
Klyuchkovych, V.Yu. (2019). The concept of judicial discretion as an element of court enforcement: theoretical and legal aspect. Pravo.ua, 3, 24-31. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pravo_2019_3_6.
Kopot, V. (2009). Judicial discretion as a guarantee of respect for human rights. Human rights in the conditions of modern state formation: theoretical and practical aspects: a collection of reports based on the materials of the IV international scientific and practical conference of students and young scientists (pp. 174-177). Sumy: UABS NBU.
Kostytskyi, V. (2021). Limitation of power and expansion of discretionary powers as two trends in the development of the modern state. In The issue of discretionary powers in the functioning of public authorities: proceedings of the science and practical conference (pp. 10-14.). Kyiv: In-t prava Kyiv. nats. un-tu im. T. Shevchenka. Retrieved from https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/37529/ 1/20%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F%202021%20%D0%90%D0%A3%D0%9F.pdf.
Makintair, Li. (2021). Postpravda. Kyiv: ArtHuss.
Martianova, T.S. (2013). Discretion of subjects of law enforcement activity: dissertation (Doctoral dissertation, Lviv, Ukraine).
Mishchenko, I. New standards of judicial decision. Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/ userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/New_standarts_judgment_Mishchenko_15062021.pdf.
Mykhiienko, M.M. (1999). The principle of free assessment of evidence in the Soviet criminal process. Problems of the development of the criminal process in Ukraine. Kyiv: Yurinkom Inter.
Vandzhurak, R. (2023). The influence of ancient Greek philosophy of law on modern Ukrainian jurisprudence. Kyiv: Vistka.
Vandzhurak, R.V. (2022). Ancient Origins of the Methodology of Modern Evidence Law. Scientific Bulletin of the National Academy of Internal Affairs, 2(27), 99-107. doi: 10.56215/0122272.99.
Переглядів анотації: 135 Завантажень PDF: 155
Авторське право (c) 2024 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
