Вплив постправди на суддівський розсуд: минуле, сьогодення, майбутнє
Анотація
Анотація. Стрімкий розвиток інформаційного суспільства як ери швидкого доступу до інформації має як переваги, так і недоліки, одним з яких є явище постправди – сприйнятої на віру (без перевірки правдивості фактів) правди. У добу інтернету це явище розвивається в геометричній прогресії та щодня стає актуальнішим для різних верств населення, організацій і груп. Скільки б судова влада не анонсувала свою незалежність і разючі зміни внаслідок чергової реформи, вплив на внутрішнє переконання судді (суддівський розсуд) з боку громадськості, певних культурних або політичних наративів, чи загальної поширеної думки (зокрема в інтернеті) був, є та щороку ставатиме ще вагомішим. Метою статті є дослідження явища постправди, визначення його негативного впливу на суддівський розсуд у минулому та сьогоденні, методів протистояння йому. Завдяки методам аналізу, синтезу й узагальнення окреслено поняття постправди, проаналізовано його становлення та розвиток в історичній ретроспективі, а на підставі дедуктивно-логічного аналізу сформульовано висновок щодо негативного впливу постправди на суддівський розсуд. Попри те, що поняття постправди є доволі молодим та останнім часом дедалі більше науковців спрямовують свій дослідницький пошук у зазначеному напрямі, вплив постправди на суддівський розсуд донині ґрунтовно не досліджено, зокрема в українському науковому просторі. Практична значущість отриманих висновків полягає в можливості їх використання під час реформування судової гілки влади, задля уникнення непоправних наслідків, пов’язаних із впливом постправди на суддівський розсуд
Ключові слова: постправда; суддівський розсуд; судочинство; філософія права; інтернет; інформація; фейк; суддя
Завантаження
Посилання
Адамська-Галлант А. Інтерв’ю журналу «Українське право» від 23 липня 2019 року. URL: https://ukrainepravo.com/judicial_truth/divine_law/suddya-ne-mozhe-vynosyty-rishennya-bazuyuchys-na-ochikuvannyakh-gromadskosti-abo-zasobiv-masovoyi-in.
Байрачна Л. К., Бондар Т. І. Суддівський розсуд як інструмент забезпечення справедливості судочинства. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. № 6. С. 22–27. doi: 10.32837/pyuv.v0i6(41).960.
Балух В., Возний І., Коцур В. Історичні портрети античності та середньовіччя : підручник. Чернівці : Книги – ХХІ, 2007. 502 с.
Барак А. Суддівський розсуд. Київ : Центр учб. літ., 2022. 320 с.
Bingham T. The Discretion of the Judge. The Business of Judging: Selected Essays and Speeches. Oxford : Oxford Academic Press, 2000. doi: 10.1093/acprof:oso/9780198299127.003.0003.
Cavanagh E. D. Countering the Big Lie: The Role of the Courts in the Post Truth World. Cornelli law review online. 2022. Vol. 107. P. 101–125.
Crouch C. Post-Democracy. First published December 18, 2000. 144 p.
Gennaioli N., Shleifer A. Judicial Fact Discretion. The Journal of Legal Studies. 2008. Vol. 37. No. 1. P. 1–35. doi: 10.1086/588266.
Демиденко Г. Сократ. Велика українська юридична енциклопедія : в 20 т. Харків : Право, 2017. Т. 2 : Філософія права. С. 782‒784.
Калиновський Ю., Жданенко С. Соціокультурний вимір інфодемії в умовах глобальної нестрабільності. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2022. № 1 (52). С. 27–46. (Серія «Філософія, філософія права, політологія, соціологія»). doi: 10.21564/2663-5704.52.250418.
Keyes R. The Post-Truth Era: Dishonesty and Deception in Contemporary Life. St. Martin’s Press, 2004.
Кушакова-Костицька Н. Філософсько-правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні : монографія. Київ : Логос, 2019. 346 с.
Макінтайр Лі. Постправда. Київ : ArtHuss, 2021. 208 с.
Онух. Постправда. Український тиждень. 2016. № 47 (471). URL: https://tyzhden.ua/postpravda.
Oxford Dictionary of English. URL: https://en.oxforddictionaries.com/definition/post-truth.
Rees G., White D. Judging Post-Controversy Expertise: Judicial Discretion and Scientific Marginalisation in the Courtroom. Science as Culture. 2023. Vol. 32. Issue 1. P. 109–131. doi: 10.1080/09505431.2022.2114335.
Саноцька Н. Я. Контури постправди в інформаційному суспільстві. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. Вип. 20. С. 108–111. URL: http://hdl.handle.net/11300/11467.
Шевченко А. Суддівський розсуд і суддівське свавілля: межі дозволеного та відповідальність за їх порушення. Вісник кримінального судочинства. 2018. № 3. С. 111–120. URL: https://vkslaw.knu.ua/images/verstka/3_2018_Shevchenko.pdf.
Tesich S. A Government of Lies. The Nation. 1992. January 6–13. Р. 12–15.
«Вплив постправди на суддівський розсуд» – запит чат-боту ChatGTP, розробленої лабораторією OpenAL в месcенджері «Телеграм-каналу». URL: https://t.me/GPT_onlinebot.
Токарська А. С. Сучасна трендова комунікація: реалії правди та постправди. Філософські, методологічні та психологічні проблеми права : матеріали VIII Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 26 листоп. 2020 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2020. С. 285–286.
Ванджурак Р. Інтелектуальна традиція давньогрецької філософії права як концептуальна основа української юриспруденції : дис. … канд. юрид. наук : 081. Київ, 2023. 237 с. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/handle/123456789/23114.
Переглядів анотації: 326 Завантажень PDF: 149
Авторське право (c) 2023 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
