Конституціоналізм у часи змін: влада, суспільство та демократія

Анотація

Мета статті – визначити джерела формування влади й інституційні особливості вітчизняного парламентаризму, на підставі чого окреслити шляхи його оптимізації. Методологія. Методологічне підґрунтя становили загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ і їх зв’язок з теорією та практикою оптимізації вітчизняного парламентаризму, а також спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, системно-структурний і метод прогнозування. Наукова новизна. На підставі аналізу конституціоналізму доведено, що в сучасних українських реаліях влада, суспільство та демократія перебувають на етапі «визрівання». Інтеграція до західної правової традиції потребує комплексного підходу, у якому освіта, наука, політика, засоби масової інформації діють скоординовано, орієнтуючись на кінцеву мету. Доведено необхідність синхронізації норм матеріального та процесуального конституційно юрисдикційного права в надійну систему механізмів захисту прав, свобод людини та громадянина, спрямованих на утвердження верховенства права. Висновки. На підставі аналізу основних проблем і перспектив конституціоналізму крізь призму системи «влада – суспільство – демократія» визначено джерела формування влади й інституційні особливості вітчизняного парламентаризму. Проаналізовано розвиток конституційного судочинства в умовах системного порушення Основного Закону держави деякими представниками влади. Аргументовано низку пропозицій щодо шляхів оптимізації вітчизняного парламентаризму. Встановлено, що динамічний процес цифровізації державних процедур – це вектор цивілізаційного розвитку та посилення конкурентоспроможності держави в геополітичному вимірі.

Ключові слова: конституціоналізм; влада; суспільство; демократія; право розуміння; виборче право.