Державно-правова політика історичної пам’яті як інструмент консолідації народів у протидії неоімперіалізму

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність дослідження проблеми збереження та передання історичної пам’яті як духовної основи розвитку українського суспільства, єднання народу, його національної ідентифікації та мобілізації для протистояння негативним зовнішнім впливам. Мета статті – визначити напрями та способи реалізації державно-правової політики історичної пам’яті як інструмента консолідації українського народу та протидії неоімперіалізму в геополітичному просторі сучасного світу. Методологію роботи становлять такі методи дослідження: історичний аналіз, за допомогою якого відстежується роль історичної пам’яті на різних етапах розвитку суспільства; компаративний аналіз стратегічного напряму державної політики пам’яті; аксіологічний аналіз, застосування якого дає змогу обґрунтувати цінність історичної пам’яті в розвитку національної ідентифікації та консолідації українського народу. Теоретичною базою статті є: дослідження збереження та розвитку історичної пам’яті в Україні як суб’єкта сучасних міжнародних відносин, а також ролі цих процесів у глобалізації сучасного суспільства; роботи вітчизняних учених, у яких державно-правову політику історичної пам’яті розглянуто як стратегічний чинник національної безпеки України та протидії негативним зовнішнім впливам; наукові праці, у яких висвітлено значущість історичної пам’яті в мобілізації духовних сил і волі українського народу в протистоянні політиці неоімперіалізму; публікації та матеріали вітчизняних дослідників щодо правових, політичних і культурних аспектів збереження та розвитку історичної пам’яті. Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше розглянуто державно-правову політику історичної пам’яті як інструмент протидії неоімперіалізму; обґрунтовано роль державно-правової політики історичної пам’яті в розробленні та впровадженні транснаціональних проєктів, спрямованих на досягнення національної безпеки постсоціалістичних країн; набули подальшого розвитку форми й методи реалізації державно-правової політики історичної пам’яті в контексті інтеграції України в європейський геополітичний простір. Результати дослідження надали можливість визначити пріоритетні напрями державно-правової політики історичної пам’яті в Україні, виявити роль історичної пам’яті як соціально-політичного інструменту консолідації народів європейських держав у протидії неоімперіалізму в геополітичному просторі світу. Практична значущість дослідження полягає в конкретизації способів реалізації державно-правової політики історичної пам’яті України як суб’єкта міжнародних відносин, опануванні досвіду розроблення транснаціональних проєктів, спрямованих на досягнення національної безпеки постсоціалістичних країн і протидії військовому вторгненню, терористичним операціям. Успішність функціонування історичної пам’яті в діяльності державних і недержавних установ, української громади мають забезпечити успішність результатів упровадження  міжнародних проєктів у світових соціокультурних і політичних процесах, виконати цивілізаційну місію протистояння неоімперіалізму та формуванню імперської свідомості в сучасному суспільстві. Висновки. Зазначено, що соціокультурний феномен історичної пам’яті є духовною основою розвитку національної пам’яті українського народу, його ідентифікації, консолідації та мобілізації на шляху інтеграції у співтовариство демократичних країн. Акцентовано, що збереження та розвиток історичної пам’яті в Україні є стратегічним напрямом державно-правової політики пам’яті, спрямованої на протистояння негативним впливам неоімперіалізму та формуванню імперської свідомості в сучасному суспільстві. Висвітлено особливості транснаціональних проєктів, створених на підставі державно-правової політики історичної пам’яті, упровадження яких має сприяти єднанню постсоціалістичних країн для досягнення національної безпеки.

Ключові слова: історична пам’ять; державно-правова політика; неоімперіалізм; транснаціональний проєкт.