Аксіологічні основи моделі мовної політики: теоретико-методологічний аналіз
Анотація
Здійснено комплексне дослідження аксіологічних основ моделі мовної політики, яка може бути ефективно розбудована лише на ціннісній основі, складовими якої є культура, духовність, свобода, незалежність, консолідація, взаєморозуміння, толерантність тощо. Автор стверджує, що толерантність, як й інші цінності, має бути в усьому: у стосунках між різними суб’єктами політики, політичними силами, владою та спільнотою, фракціями у Парламенті, коаліцією й опозицією, на міжрегіональному рівні, у мовно-політичних відносинах, на рівні обговорення та ухвалення законів, у розв’язанні мовно-політичних проблем, здійсненні мовної політики, формуванні її моделі тощо. Зазначено, що кожна релігійна спільнота має бути толерантною до іншої громади з релігійними уявленнями, традиціями, культурою та мовою користування в церковній службі, проповідях, відмінними від прийнятих у них. Це стосується й світського життя, де мають мирно уживатися різні мови та культури. Методологія. З огляду на еволюційно-історичну та діалектичну методології, які виникли у другій половині XIX – на поч. XX ст., доведено, що ціннісною основою формування та розбудови моделі мовної політики є державність, свобода, незалежність українського народу, українська культура та мова, яка, попри всілякі заборони панівних держав, формувалася, відроджувалася та розвивалася, зокрема й нелегально. Ця методологія є надзвичайно важливою, позаяк вона ознайомлює дослідника з концепцією Дж. Стюарта щодо рівнів соціокультурної інтеграції, яка є важливою з огляду на єдність української спільноти, збереження незалежності та розвитку Української держави. Аксіологічну основу моделі мовної політики досліджено також завдяки іншим методологіям, таким як: нормативно-ціннісна, завдяки якій можна проаналізувати ціннісні складові розбудови моделі мовної політики; мультикультурна, спрямована на аналіз здійснення мовної політики в мультикультурних і мультилінгвальних суспільствах; біогео-детерміністська, що надає можливість з’ясувати розвиток культури певної спільноти, яка залежить не лише від ідеології та політики, а й від географічного середовища, у якому сформовано індивід як особистість. На цьому підґрунті сформульовано мету: дослідити модель мовної політики, спираючись на історико-політологічний та еволюційно-культурний підходи щодо її аналізу та узагальнення частин у єдине ціле, а також аксіологічну, ціннісно-нормативну, біогеодетерміністську, мультикультурну методології, які надають можливість проаналізувати зазначену проблему в розвитку та взаємозв’язку. Враховуючи мету, сформульовано такі завдання: розглянути залежність мовної політики як моделі від влади, держави, а також тих умов, у яких здійснено мовну політику; довести, що культура є основною ознакою взаємозв’язку між народами, які в процесі взаємодії удосконалювали власну мову та культуру або асимілювали чужу; довести, що аксіологічний підхід стосовно дослідження моделі мовної політики є важливим з огляду на його ціннісну основу; проаналізувати сутність, значення та спрямованість нормативно-ціннісної методології; розглянути гальмування розбудови моделі мовної політики на національній основі, підґрунтям якої є біогеодетерміністська концепція біологічних та географічних чинників. Наукова новизна випливає із зазначеної проблеми, яку ще не розглядали в окресленому аспекті; складається з мети, що тісно пов’язана із запропонованими підходами та методологією, і завдань, які відтворюють ціннісну основу дослідження. Висновки. Досліджено модель мовної політики з огляду на історико-політичну, еволюційно-культурну, аксіологічну й інші методології, які надали можливість проаналізувати гальмування її розбудови на національній основі, розглянути залежність мовної політики як моделі від влади, держави, а також тих умов, у яких здійснють мовну політику. Доведено, що мова є важливою ознакою взаємозв’язку між народами, які в процесі взаємодії удосконалюють її або асимілюють. Аргументовано, що аксіологічна методологія стосовно дослідження моделі мовної політики є важливою її ціннісною складовою.
Ключові слова: аксіологія; національні інтереси; цінності; біогеодетермінізм; модель мовної політики; мультикультуралізм; мова та культура; еволюційно-історична методологія; нормативно-ціннісна методологія.
Завантаження
Посилання
Алекперов А. С. огли. Мультикультуралізм в просторі між політикою і культурою. Філософія і культура. 2013. № 3. С. 350–355. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2013.03.8.
Бебик В. Історія, головні напрямки та методологія дослідження політичної сфери суспільства: реферативний огляд. Політологічні читання. 1993. № 2. С. 112–129.
Bonnet A., Siemund P. Foreign Language Education in Multilingual Classrooms. John Benjamins Publishing Compan. 2018. 423 p. doi: https://doi.org/10.1075/hsld.7.
Дьоміна О. Аксіологічні основи національної ідеї. Гілея. 2015. Вип. 93. С. 201–205.
Дмитрієва Е. Цінність і творчість як компоненти релігійної культури. Філософія і культура. 2016. № 5. С. 730–737. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2016.5.18614.
Дуда Н. Білінґвізм та бікультурність у сучасній Україні : зб. наук. пр. Київ : Фоліант, 2005. Т. 6. С. 146–156.
Jo J.-Y. O., Jung M. Rethinking diversity in South Korea: Examining the ideological underpinnings of multicultural education policies und programs. In Second International Handbook of Unban Education / W. T. Pink, G. W. Noblit (Eds.). Berlin : Springer, 2017. Р. 195–212. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-319-40317-5-13.
Храпов С. Аксіодинаміка суспільної свідомості пострадянської Росії: соціокультурний аналіз. Філософія і культура. 2015. № 5. С. 752–761. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2015.5.14234.
Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси : монографія. Київ : Вища шк., 1998. 392 с.
Кресіна І. Евристичні можливості біогеодетермінізму. Політичний менеджмент. 2003. № 3. С. 10–13.
Лапіна Т. Ідентифікація культури: філософські критерії. Філософія і культура. 2013. № 10. С. 1407–1418. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2013.10.8987.
Ларін Ю. Мрії по культурі. Філософія і культура. 2016. № 4. С. 559–567. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2016.4.17604.
Michener C. J., Sengupta-Irving T. C., Proctor P., Silverman R. Culturally sustaining pedagogy within monolingual language policy: variability in instruction. Language policy. 2015. Vol. 14. Issue 3. Р. 199–220. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-013-9314-7.
Поліщук В. Історія та культура в філософії культури. Філософія і культура. 2014. № 5. С. 754–797. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2014.5.11856.
Про звернення до міжнародної спільноти щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації : проект постанови Верховної Ради України від 30 трав. 2019 р. № 1015. URL: https://ua.112.ua/polityka/rada-zvernulasia-do-mizhnarodnoi-spilnoty-shchodo-zasudzhennia-porushennia-prav-korinnykh-narodiv-u-rf-493952.html.
Савойська С. Комунікативна модель мовної політики Молдови. Політичне життя. 2017. № 2. С. 97–102. doi: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.2.16.
Савойська С. Національна політика як основа формування моделі мовної політики України. Молодий вчений. 2019. № 2 (66). С. 562–568. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-2-66-120.
Seals C. Positive und negative identity practices in heritage language education. International journal Multilingualism. 2018. Vol. 15. Issue 4. Р. 329–348. doi: https://doi.org/10.1080/14790718.2017.1306065.
Шипунов Г. Концептуальні особливості визначення «лівих» та «правих» політичних партій в умовах постіндустріального суспільства. Грані. 2017. Т. 20. № 1 (141). С. 67–73. doi: https://doi.org/10.15421/171711.
Soler J., Darquennes J. Language policy and «new speakers»: introduction to the thematic issue. Language policy. 2019. Vol. 14. Issue 3. Р. 1–7. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-018-9504-4.
Spotti M., Kroon S., Li J. New speakers of new and old languages: an investigation into the gap between language practices and language policy. Language policy. 2019. Vol. 14. Issue 3. Р. 1–17. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-018-9503-5.
Трофимова Р. Культурна політика Російської цивілізації: методологічні аспекти. Філософія і культура. 2015. № 10. С. 1548–1556. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2015.10.15842.
Висоцький О. Технології та стратегії мовної політики. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність : матеріали Міжнар. наук. конф. (Дніпро, 24–25 трав. 2019 р.) / наук. ред. О. Ю. Висоцький. Дніпро : Охотнік, 2019. С. 68–71.
Переглядів анотації: 359 Завантажень PDF: 216
Авторське право (c) 2020 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.