Політичні мережі як форма взаємодії в контексті побудови моделі мовної політики

  • С. Савойська

    докторант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

    https://orcid.org/0000-0002-5728-0686

Анотація

Здійснено дослідження політичних мереж як форми взаємодії в контексті побудови моделі мовної політики, що може ефективно формуватися лише на конструктивній основі. Складовою цього конструкту (моделі) є проукраїнськи налаштовані політичні інституції й такі явища, як: взаємозалежність, конструктивна комунікація, незалежна держава, взаєморозуміння, згода, а також концепти – «мережі», «політичні мережі», «мережева структура» тощо. Акцентовано на мережевому підході до побудови моделі мовної політики, а також на таких політичних процесах, які відбуваються у сфері мовної політики на вільній та окупованій території України в добу асиміляції українців Російською імперією. Ефективна побудова моделі мовної політики вимагає конструктивної взаємодії та взаєморозуміння членів її політичних мереж, які формують мовну політику й визначають її напрям. Щоб домогтися порозуміння не лише на локальному, а й на центральному (державному) рівнях, члени кожної політичної мережі мають конструктивно взаємодіяти не лише в її межах, а й на міжмережевому рівні. Це надає можливість ефективно здійснювати мовну політику в державі й будувати на її основі модель національну (проукраїнську) за сутністю та демократичну за характером. Коли ж відсутні такі дії, як конструктивна взаємодія, бажання комунікувати та домовлятися, що є хворобою української спільноти, деструктивні взаємовідносини на міжмережевому рівні починають переважати над раціональною політикою комунікантів. На цьому підґрунті починають формуватися політичні мережі, деструктивні за сутністю й антиукраїнські (проросійські) за характером. Мета дослідження – проаналізувати політичні мережі, які мають як проукраїнську, так і проросійську сутність, відповідний характер і вектор розвитку, форму взаємодії в контексті побудови моделі мовної політики. Також було сформульовано такі завдання: дослідити, за яких обставин політичні мережі мають проукраїнський чи проросійський характер, чому вони по-різному впливають на побудову моделі мовної політики; розглянути залежність політичних мереж, члени яких розробляють законопроєкти, ухвалюють закони, програми й важливі мовно-політичні рішення від панівної ідеології, а також тих внутрішніх і зовнішніх умов, у межах яких здійснюється мовна політика; аналізуючи засади концепту «мережева структура» моделі мовної політики, що об’єднує різні за характером політичні мережі, які конструктивно чи деструктивно впливають на її побудову, відобразити вплив теорії інтеракції на свідомість і поведінку її членів, у межах якої мовну політику варто розуміти як процес взаємодії її складових у межах цілого (моделі). Методологією дослідження є гносеологічний та онтологічний підходи до дослідження мережевої політики й формування моделі мовної політики, у межах якої виокремлено такі дослідницькі традиції, як: історико-політичний шлях побудови конструктивної моделі мовної політики на підставі взаємодії політичних мереж, члени яких налаштовані проукраїнськи; деструктивна складова формування зазначеної моделі, яка побудована на підставі таких політичних мереж, члени яких до мовної політики України налаштовані антиукраїнськи. Гносеологічний підхід – це інструмент для пошуку відмінностей тієї моделі мовної політики, яка формується, наприклад, на окупованій території держави, від тієї, яка будується на території незалежної країни. Завдяки онтологічній методології мережевий підхід щодо аналізу моделі мовної політики визначено як форму комунікації між взаємодіючими суб’єктами мовної політики, які вважають неможливим концентрацію влади в одних руках, зокрема в центрі. Наукова новизна зумовлена зазначеною проблемою, яка складається з мети і завдань, що тісно пов’язані з: мережевою структурою моделі мовної політики, яка ще ніким не досліджувалася; мережевою політикою, що ґрунтується на взаємодії її членів і складових моделі; політичною мережею, яка є важливою складовою мережевої структури, члени якої проводять конструктивну чи деструктивну мовну політику; запропонованим мережевим підходом, який відображає суть дослідження політичних мереж як форми взаємодії у контексті побудови моделі мовної політики. Зазначено, що зміст і характер політологічного контексту побудови моделі мовної політики залежить від мови, яка має статус державної, ідеології, яка панує в державі, від її історії розвитку, а також від того, чи є держава незалежною, а її мовна політика здійснюється на постійній основі самостійно та вільно. Висновки. Від мережевої політики залежить, якою за якістю та характером буде мовна політика в державі, чиї інтереси вона захищатиме та на чому будуватиметься її модель. З огляду на це доведено, що конструктивні комунікативні відносини членів політичної мережі ефективно впливають на побудову моделі мовної політики, а деструктивні – негативно. Якщо в середині політичної мережі мовно-політичні проблеми можна розв’язати консенсусним шляхом, то на міжмережевому рівні це непросто. Зазначене пов’язано з тим, чиї інтереси захищають члени політичної мережі та які цінності обстоюють. Усе це потребує подальших наукових розвідок.

Ключові слова: мережа; політична мережа; мережева структура; міжмережевий рівень; проукраїнський; проросійський; конструктивна політика; деструктивна політика; модель мовної політики; взаємодія.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

С. Савойська

докторант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

Посилання

Борисенко Ю., Маматова Т. Базові цінності та принципи мережевої взаємодії у мережевих системах місцевого розвитку. Аспекти публічного управління. 2017. Т. 5. № 12. С. 17–26. doi: https://doi.org/10.15421/15201745.

Compston H. Policy Networks and Policy Change. Putting Policy Network Theory to the Test. New York : Palgrave Macmillan UK, 2009. 278 р. doi: https://doi.org/10.1057/9780230244320.

Damgaard B. Do Policy Networks Lead to Network Governing? Public Administration. 2006. Vol. 84. No. 3. P. 673–691. doi: https://doi.org/10.1111/j.1467-9299.2006.00607.x.

Фельдман Д. Мережа світової політики: від проблем концептуалізації до глобалізації охлосом. Порівняльна політика. 2014. Т. 5 № 3 (17). С. 47–59. doi: https://doi.org/10.18611/2221-3279-2014-5-3(17)-47-59.

Іванченко К. Концептуалізація поняття політична мережа: основні підходи. Політикус. 2018. № 3.

С. 9–14. doi: https://doi.org/10.24195/2414-9616-2018-3-9-1.

Klijn E., Koppenjan J. Public Management and Policy Networks. Foundations of a Network Approach to Governance. Public Management Review: an international journal of research and theory. 2000. Vol. 2. No. 2. Р. 135–158. doi: https://doi.org/10.1080/14719030000000007.

Knoke D. Political Networks: the Structural Perspective. Cambridge : Cambridge University Press, 1990. 290 р. doi: https://doi.org/10.1017/CBO9780511527548.

Макух О. Політичні ідеї представників мережевого аналізу. Політична думка XX – початку XXI століть: методологічний і доктринальний підходи : підручник : у 2 т. / [Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко та ін.] ; за заг. ред. Н. М. Хоми ; Львів : Новий Cвіт - 2000, 2016. Т. 1. 516 с.

Малишенко Л., Голка В. Громадсько-політичні мережі як нові принципи відносин у сучасних суспільствах. Політичне життя. 2018. № 2. С. 61–67. doi: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.2.10.

Marsh D., Rhodes R. Policy Networks in British Government. Oxford : Clarendon Press, 1992. 312 p. doi: http://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198278528.001.0001.

Мірошниченко І., Морозова О. Мережева публічна політика: контури предметного поля. Поліс. 2017. № 2.

С. 82–102. (Серія «Політичні дослідження»). doi: https://doi.org/10.17976/jpps/2017.02.06.

Новородовський В. Мовний чинник етнополітичної дестабілізації в Україні (2010–2014 рр.). Молодий вчений. 2019. № 2 (66). С. 403–410. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-2-66-88.

Поліщук О., Яджак М. Мережеві структури та системи: ієрархії та мережі. Системні дослідження та інформаційні технології. 2018. № 4. С. 82–95. doi: 10.20535/SRIT.2308-8893.2018.4.07.

Романюк А. Новий інституціоналізм і поняття інституту в політичній науці. Вісник Львівського університету. 2006. Вип. 9. С. 190–199. (Серія «Філософські науки»).

Savoyska S. Political or Political contex of the language policy model: to definition. International Scientific Conference Relevant Issues of the Development of Science in Central and Eastern European Countries : Conference Proceedings. Riga, Latvia, Baltija Publishing September, 2019. P. 176–178. doi: https://doi.org/10.30525/978-9934-588-11-2_59.

Smorgunov L. Network Political Parties. Polis. 2014. No. 4. P. 21–37. doi: https://doi.org/10.17976/jpps/2014.03.03.


Переглядів анотації: 396
Завантажень PDF: 530
Опубліковано
2020-10-23
Розділ
Право і політика