Проблема аномії в історії філософсько-правової думки

Анотація

Метою статті є дослідження проблеми аномії в історії філософсько-правової думки від найдавніших часів до сьогодення та визначення шляхів подолання виявів аномії в сучасному українському суспільстві. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять загальні та спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний метод, застосування якого дало можливість розглянути досліджуване явище в його розвитку та взаємозв’язку з іншими фактами суспільного життя; метод системно-структурного аналізу дозволив проаналізувати феномен аномії в контексті конфліктогенності сучасного суспільства; за допомогою історичного методу досліджено причини виникнення аномії в процесі історичного розвитку, з’ясовано особливості різних етапів розвитку, а також його тенденції. Наукова новизна. Аналіз феномену аномії засвідчує, що розгляд співвідношення закону й беззаконня та їх вплив на організацію суспільного життя відображено в найдавніших джерелах, релігійних настановах, працях античних мислителів. Зокрема, Еврипід вів мову про жорстокість буття, закони якого не підвладні людині. Платон акцентував увагу на тому, що суспільство не може існувати без законів. Філософи античності заклали міцне теоретико-правове підґрунтя, на якому продовжували будувати свої концепції мислителі Середньовіччя. Ф. Аквінський сформулював власну теорію права. Морально-етичні погляди середньовічних мислителів розвинули філософи наступних епох. Так, відомий мислитель епохи Відродження Н. Макіавеллі в праці «Государ» стверджував, що запобігти беззаконню можливо лише завдяки добрим законам і сильному війську. Подальший розвиток зазначених ідей став предметом роздумів філософів XVII–XVIII ст. Т. Гоббс наголошував, що гарантом закону, який не допускає повернення суспільства в первинний стан беззаконня, є держава. Дж. Локк як протидію стану беззаконня та неупорядкованості суспільства запропонував принципи розподілу влади й акцентував увагу на тому, що призначенням держави є гарантування природних прав людини. Загалом у XIX–XX ст. розроблено значну кількість системних теорій та підходів до правильного розуміння проблеми. Введення в науковий обіг поняття аномії пов’язують з роботами французького соціолога та філософа Е. Дюркгейма. Його концепцію було розвинено в подальших наукових дослідженнях Р. Мертона, Т. Парсонса, Е. Фромма. Вивчення причин і способів подолання аномії є актуальним і в ХХІ ст. Явища, які обумовлюють виникнення аномії, у сучасних умовах мають глобальний характер. Висновки. Українське суспільство на сучасному етапі перебуває в стані аномії, оскільки переважна більшість громадян переживає морально-ціннісний вакуум на тлі зменшення значущості традиційних соціальних цінностей. Саме тому потреба подальшого поглибленого осмислення феномену аномії як складного соціального явища, притаманного процесам соціального життя, і досі залишається актуальною. Запропоновано подолання виявів аномії в сучасному українському суспільстві вирішувати шляхом реалізації комплексної державної політики, що має охоплювати правову, соціально-економічну, освітню та медійну політики.

Ключові слова: аномія; суспільство; історія; розвиток; право; законність.