Принцип визнання як необхідна засада становлення людини-особистості як суб’єкта права
Анотація
Метою статті є висвітлення принципу визнання як засади становлення людини-особистості як суб’єкта права. У дослідженні обґрунтовано ідею, що творення людини як реального суб’єкта права є багатовимірним процесом, до якого залучено низку чинників різного плану, серед яких – суб’єктивно-особистісний, який і є визначальним. Методологія. Під час опрацювання статті застосовано принцип взаємодоповнюваності філософських методів: герменевтичного, діалектичного, аксіологічного та загальнонаукових: об’єктивності, системності, аналізу й порівняльно-правового методу як спеціально-правового, що забезпечило цілісність дослідження та бачення процесу творення людини-особистості як суб’єкта права складним комплексним завданням, визначальну роль у якому має особистісно-суб’єктивний вимір. Наукова новизна полягає в тому, що в статті висвітлено важливість принципу визнання для формування людини як суб’єкта права, окреслено його сутність. На противагу легістському підходу, який лише декларує людину як суб’єкта права, фактично перетворюючи її на об’єкт законницького впливу держави, з’ясовано, що реально людина як суб’єкт права відбувається за умови втілення в правовідносинах принципу визнання в трьох вимірах: визнання суб’єктом права самого права як форми буття загальнолюдських цінностей; визнання іншого як рівноцінного мені в праві; визнання себе як носія смислів права. Висновки. Для того, щоб право було реальним, а не декларованим, варто, щоб його характеристикам відповідали люди як суб’єкти права. Лише в актах визнання можливе здійснення людини як правоздатного суб’єкта. Україна не зможе стати правовою державою, якщо громадяни не подолають нинішню духовно-культурну кризу, не виховають у собі поваги до права, до самих себе та інших.
Ключові слова: суб’єкт права; принципи права; принцип визнання; смисли права; визнання іншого; автономія особистості; людська гідність; справедливість; свобода.
Завантаження
Посилання
Архипов С. Субъект права. М., 2004. С. 14–79.
Братасюк М., Росоляк О. Принципи та норми права в контексті самовизначення людини-особистості як суб’єкта права. Актуальні проблеми правознавства. 2017. Вип. 2 (10). С. 5–10.
Братасюк М. Філософія захисту прав людини з позицій сучасного правового мислення. Філософські та методологічні проблеми права. 2020. № 1 (19). С. 14–20. doi: https://doi.org/10.33270/02201901.14
Братасюк М. Г. Людська гідність як джерело європейських стандартів прав людини. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2010. № 5. С. 85–95.
Братасюк М. Г. Суб’єктивний вимір реалізації права. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 6. C. 16–20.
Братасюк В. М. Постмодерністський образ людини як засада розвитку індивідуальної правосуб’єктності. Visegrad jornal of human rights. 2016. № 1. С. 55–61.
Братасюк В. М. Постмодерністський образ людини як засада розвитку індивідуальної правосуб’єктності. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 1. С. 374–377.
Фальковський А. Постмодерністський образ людини та сучасні правові трансформації. Антропологія права: філософський та юридичний виміри : ст. учасників Другого всеукр. круглого столу (Львів, 1–2 груд. 2006 р.). Львів : Край, 2007. С. 305–311.
Головатий С. Про людські права : лекції. Київ : Дух і літера, 2016. 760 с.
Головченко В., Головченко О. Теоретико-прикладні аспекти правоздатності та суб’єктивних прав особи. Право України. 2009. № 5. С. 82–87.
Грищук О. В. Людська гідність в праві: філософський аспект : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.12. Харків, 2008. 38 с.
Ильин И. А. О сущности правосознания. Сочинение : в 10 т. Т. 4. М., 1994. 592 с.
Камінська Н., Ковальов А. Антропологічний вимір досліджень прав і свобод засуджених. Філософські та методологічні проблеми права. 2020. № 1. С. 8–14. doi: https://doi.org/10.33270/02201901.8.
Кант И. Сочинения : в 6 т. / [под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др.]. М., 1965. Т. 4. Ч. 2. 478 с.
Хеффе О. Политика, право, справедливость: основоположение критической философии права и государства. М. : Основы, 1994. 429 с.
Колодій A. M., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. Київ : Правова єдність, 2008. 336 с.
Кравченко І. Проблеми нормативного визначення поняття «приватне життя» з огляду на допустимість меж обмеження прав працівників під час здійснення роботодавцем заходів контролю. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2021. № 1 (118). С. 82–93. doi: https://doi.org/10.33270/01211181.82.
Локк Дж. Два трактати про врядування / пер. з англ. Київ : Основи, 2001. 265 с.
Максимов С. И. «Образ человека» и «образ права»: к конституированию предмета правовой антропологи. Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2000. № 474. С. 44–48.
Нерсесянц В. С. Философия права. М. : ИНФРА-Норма, 1998. 647 с.
Нестерович В. Ф. Заборона дискримінації як важливий міжнародний та конституційний принцип в галузі прав людини. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2020. № 5. С. 86–122. doi: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-5(11)-86-122.
Патей-Братасюк М. Г. Антропоцентрична теорія права : навч. посіб. Київ : б/в., 2010. 395 с.
Петлевич Н. С. Особистість у правовідносинах: персоналістична характеристика. Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : ст. учасників Третього Всеукр. круглого столу (Львів, 23–24 листоп. 2007 р.). Львів : СПОЛОМ, 2008. С. 245–256.
Петриківська О. С. Філософська антропологія як методологія синтезу знань про людину : автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.02. Одеса, 2007. 18 с.
Роулз Дж. Теория справедливости. Новосибирск, 1995. 536 с.
Шершеневич Г. Философия права. М., 1911. 210 с.
Соловьев Е. Ю. Категорический императив нравственности и права. М. : Прогресс-Традиция, 2005. 416 с.
Переглядів анотації: 430 Завантажень PDF: 312
Авторське право (c) 2021 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
