Фейки як загроза національній безпеці в умовах гібридної війни
Анотація
Метою статті є дослідження фейків як інструмента в гібридній війні та загрози національній безпеці. Для досягнення поставленої мети було проаналізовано сутність фейків, їхні види, причини виникнення та поширення, особливості їхньої природи – здатність до самовідтворення та стрімкого поширення. Ця розвідка стала можливою завдяки опрацюванню наукових праць, присвячених цій темі, та аналізу поточної ситуації в інформаційному полі України. Методологія. У процесі підготовки статті було застосовано соціокультурний методологічний підхід і низку наукових методів, найважливішими серед яких є діалектичний, узагальнення, порівняльний, герменевтичний. Така сукупність методологічних інструментів забезпечила цілісність дослідження з’ясування ролі та місця фейків у сучасному повсякденному житті та в умовах ведення гібридної війни. Наукова новизна полягає в тому, що в статті висвітлено джерела виникнення фейків і визначено причини їх поширення в умовах сьогодення. Схарактеризовано специфічність фейків як елемента сучасного інформаційного суспільства та інструмента ведення гібридної війни, доведено, що вони є однією із загроз національній безпеці в умовах сьогодення. Висновки. Доведено, що наразі фейки становлять загрозу для національної безпеки. Запропоновано низку кроків щодо подолання їхнього шкідливого впливу на українське суспільство як на індивідуальному, так і на державному рівні.
Ключові слова: національна безпека; загроза; інформаційне суспільство; дезінформація; фейки; постправда.
Завантаження
Посилання
Павленко Д. Г., Семенюк Ю. В., Лисецький Ю. М. Національна безпека: поняття, складники, чинники впливу. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2021. № 3. Т. 32 (71). С. 102–107. (Серія «Державне управління»). DOI: https://doi.org/10.32838/TNU-2663-6468/2021.3/17.
]Малинка В. Як Франція бореться з фейками: деталі ухвалених законів. URL: https://www.google.com/search?q.
Вовк В. М., Олійник У. М. Право бути забутим як «нове право» людини у діджиталізованому суспільстві. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2020. № 10 (22). С. 16–22. (Серія «Право»). DOI: 10.33098/2078-6670.10.22.16-22.
Toffler A. H. War and antiwar. URL: https://ia801301.us.archive.org/6/items/WarAndAntiWar-Toffler/War-And-Anti-War_-_Toffler.pdf.
Муратова Н., Тошпулатова Н., Алимова Г. Fake news: дезинформация в медиа : пособие. Ташкент : Innovatsion rivojlanish nashriyot-matbaa, 2020. 104 с.
Lem S. Summa technologiae. URL: https://archive.org/details/StanislavLemSummaTechnologiae.
Kelsey J. T. G. Hacking into International Humanitarian Law: The Principles of Distinction and Neutrality in the Age of Cyber Warfare. Michigan Law Review. 2008. No. 7. Р. 1445.
Черниш Р. Ф. Фейк як один із інструментів негативного впливу на національну безпеку України в умовах ведення гібридної війни. Часопис Київського університету права. 2019. № 2. С. 109–114. DOI: 10.36695/2219-5521.2.2019.19.
Psychological Defence Agency. URL: https://www.mpf.se/en/.
Центр протидії дезінформації при РНБО. URL: https://cpd.gov.ua/category/reports/#.
ЦПД при РНБО України ініціює створення міжнародного хабу з протидії інформаційним загрозам. Рада національної безпеки і оборони України : [сайт]. URL: https://www.rnbo.gov.ua/ua/Diialnist/5708.html.
Переглядів анотації: 613 Завантажень PDF: 1496
Авторське право (c) 2023 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
