Соматичні права як кластер юридичних гарантій «самовласності» в контексті трансгуманізму
Анотація
Мета статті – проаналізувати здійснені дослідження з питань соматичних прав; окреслити причини їх виникнення та оформлення в юридичні гарантії розпорядження власним тілом; довести, що соматичні права є результатом серйозних світоглядних змін, які відбулися в ХХ столітті. Методологічну основу статті становить сукупність філософських і загальнонаукових методів. Визначальними є методи діалектики, порівняльний і герменевтичний, а також аксіологічний і соціокультурний підходи. Наукова новизна. Сучасність демонструє нам трансформацію класичної концепції прав людини внаслідок значного розширення видів цих прав, які ще називають «новими», до яких належать: право людини на своє тіло, право на повноцінне харчування, інформаційно-цифрові права тощо. Доведено, що соматичні права споріднені з новим видом гуманізму – трансгуманізмом, який апелює до новітніх досягнень науки й техніки, легалізує їх застосування для покращення, модифікації та реконструкції тіла людини. Висновки. Соматичні права людини як один із видів «нових» прав людини поєднані з тенденцією «антропологізації права». Юридичне закріплення соматичних прав як «самовласності» своїм тілом уможливило процеси вдосконалення, модифікації та реконструкції людського тіла, що привело до появи Людини Лего. Окрім того, вони тісно пов’язані з толерантністю.
Ключові слова: права людини; «нові права»; соматичні права; трансгуманізм; «самовласність»; юридична соматологія; бодімодифікація; Людина Лего.
Завантаження
Посилання
Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры. М., 2006. С. 167.
Чернова Ю. Правовые аспекты регулирования права человека на распоряжение телом после смерти в целях трансплантации. Вестник МГПУ. 2019. № 1 (33). С. 92–99. doi: http://doi.org/10.25688/2076-9113.2019.33.1.11.
Чукуров А. Ю. Homo Lego: человек-конструктор (к постановке проблемы). Общество. Среда. Развитие. 2016. № 2. С. 72–76.
Довгань Е. Ф. «Новые» права человека и международное право. Российское право онлайн. 2018. № 3. С. 37–45. doi: http://doi.org/10.17803/2542-2472.2018.7.3.037-045.
Kaminska N., Nazarko Y. Implementation of the right to health care in the countries of the European Union. Wiadomości Lekarskie. 2019. No. 7. Vol. LXXII. P. 1337–1342.
Криман А. И. Идея постчеловека: сравнительный анализ трансгуманизма и постгуманизма. Философские науки. 2019. № 4. Т. 62. С. 132–147. doi: http://doi.org/10.30727/0235-1188-2019-62-4-132-147.
Криман А. Постгуманистический поворот к пост(не)человеческому. Вопросы философии. 2020. № 12. С. 57‒67. doi: https://doi.org/10.21146/0042-8744-2020-12-57-67.
Кривцова Л. А., Архипов О. А. Телесность в массовой и элитарной культуре начала XXI века: сравнительный анализ. URL: https://www.isuct.ru/e-publ/vgf/sites/ru.e-publ.vgf/files/2009/vgf-2009-04-113.pdf.
Крушиновская Е. Г. Технизация тела человека как практика снятия биологических ограничений. Человек и культура. 2020. № 4. С. 65‒76.
Крусс В. И. Личностные («соматические») права человека в конституционном и философско-правовом измерении: к постановке проблемы. Государство и право. 2000. № 10. С. 43–51.
Лаврик М. А. К теории соматических прав человека. Сибирский юридический вестник. 2005. № 3. С. 83‒89.
Нестерова Е. М. Понятие и юридико-социальная сущность соматических прав человека. Социально-экономические явления и процессы. 2011. № 7. С. 82‒86.
Пилипенко В. О. Чи існує право на розпорядження власним тілом? Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 6. С. 61‒63. doi: http://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-6/13.
Ranisch R., Sorgner S. L. Introducing Post – and Transhumanism. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2015. P. 7–28.
Роговец O. B. Телесность как актуальная проблема философского анализа. URL: http://fki.lgaki.info/2017/11/20/.
Переглядів анотації: 308 Завантажень PDF: 565
Авторське право (c) 2021 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
