Особливості відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки журналістів

  • Н. Камінська

    доктор юридичних наук, професор, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету, м. Київ

    https://orcid.org/0000-0002-7727-4056
  • М. Гультай

    доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри конституційного права та прав людини Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

    https://orcid.org/0000-0001-6874-6923
  • А. Титко

    кандидат юридичних наук, старший інспектор Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, м. Київ

    https://orcid.org/0000-0002-5669-2208

Анотація

Мета статті передбачає здійснення аналізу законодавчої основи, що стосується притягнення до відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки журналістів в Україні. Це зумовлює виконання таких завдань: дослідити чинну нормативно-правову базу України в зазначеній галузі; схарактеризувати гарантії забезпечення права на інформацію, зокрема права на публічну інформацію, безпеки журналістів у процесі здійснення їхньої професійної діяльності; з’ясувати сутність явища дифамації, практики зарубіжних держав щодо встановлення відповідальності за це діяння; окреслити особливості відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки журналістів в Україні, випадки звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію; сформулювати пропозиції стосовно удосконалення інституту журналістів в Україні. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-правовий, системний, структурно-функціональний, правової семіотики та інші методи наукового пізнання. Наукова новизна. Здійснене дослідження на підставі аналізу чинної нормативно-правової основи та доктринальних підходів сприяло виокремленню особливості  відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки журналістів в Україні. Основними видами такої відповідальності є: адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова та кримінальна, проте не уніфіковані й містяться у низці законодавчих актів випадки звільнення від відповідальності за порушення законодавства у зазначеній сфері. Висновки. Сформульовано пропозиції з удосконалення законодавчої бази та правозастосовної практики інституту відповідальності за порушення права на інформацію, безпеки журналістів в Україні. Зокрема, доцільним є встановлення відповідальності за діяння дифамації; збільшення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені стосовно журналістів у зв’язку з їхньою професійною діяльністю; захист діяльності громадянських журналістів; посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень стосовно журналістів; визначення статусу журналістів, журналістської діяльності, правового статусу інтернет-ЗМІ та журналістів інтернет-ЗМІ відповідно до європейських стандартів. Специфічною є відповідальність за порушення права на інформацію, безпеки журналістів під час здійснення їхньої професійної діяльності в зонах бойових дій, надзвичайних ситуацій, на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях АР Крим, Донецької та Луганської областей. Загалом послідовною та своєчасною має бути діяльність у зазначеному напрямі законодавця, системи органів прокуратури, МВС України та Національної поліції України, Державного бюро розслідувань та інших уповноважених органів за участі громадськості.

Ключові слова: право на інформацію; безпека журналістів; професійна діяльність; відповідальність; дифамація; законодавство.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Н. Камінська

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету, м. Київ

М. Гультай

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри конституційного права та прав людини Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

А. Титко

кандидат юридичних наук, старший інспектор Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, м. Київ

Посилання

Барнич К. І. Поняття та структура конституційно-правового механізму реалізації права на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Конституційно-правові академічні студії. 2019. № 2. С. 7–14. doi: https://doi.org/10.32782/2663-5399.2019.2.01.

Букач В., Камінська Н., Медвідь Л. Інституційні гарантії конституційних політичних прав і свобод людини та громадянина в Україні. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2021. № 1 (21).

С. 39–46. doi: https://doi.org/10.33270/04212101.39.

Довгань О. О. Теоретичні засади професійної діяльності журналістів. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 1 (17). С. 117–121. doi: doi.org/10.33270/01191702.117.

How to protect journalists and other media actors? Implementation guide to Recommendation CM/Rec (2016)4 on the Protection of journalism and safety of journalists and other media actors. URL: https://rm.coe.int/-final-posibnyk-z-implementatsii-6/1680a28b2e.

Камінська Н., Джуська А., Шемчук В. Реалізація конституційного права людини на таємницю телефонних розмов в Україні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 1 (114). С. 100–109. doi: https://doi.org/10.33270/01201141.100.

Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 груд. 1984 р. № 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text.

Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14.

Кушнір І. В. Застосування ЄКПЛ і практики ЄСПЛ в адміністративному судочинстві. Останні рішення Європейського суду з прав людини проти України. Слово національної школи суддів. 2020. Спецвипуск. С. 103–113. doi: 10.37566/2707-6849-2020-5.

Lebovic S. Free Speech and Unfree News: The Paradox of Press Freedom in America. Cambridge, MA : Harvard University Press, 2016. doi: https://doi.org/10.4159/9780674969612.

Луспеник Д. Інститут дифамації і українське законодавство щодо захисту честі, гідності та ділової репутації (співвідношення та вибір пріоритету в судовій практиці). Право України. 2006. № 2. С. 62–66.

OSCE report – Libel and Insult Laws: a matrix on where we stand and what we would like to achieve. Organization for Security and Cooperation in Europe. 2005. URL: http://www.osce.org/fom/41958.

Platform to promote the protection of journalism and safety of journalists. URL: https://www.coe.int/en/web/media-freedom/home.

Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лют. 2009 р. № 1. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show-/v_001700-09.

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення» : постанова Верховної Ради України від 14 січ. 2020 р. № 456-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/456-IX#Text.

Рішення ЕСПЛ від 12 лип. 2001 р. у справі «Фельдек проти Словаччини» (заява № 29032/95). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_029#Text.

Рішення ЕСПЛ від 29 берез. 2005 р. у справі «“Українська прес-група” проти України» (заява № 72713/01). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_382.

Рішення ЄСПЛ від 8 лип. 1986 р. у справі «Лінгенс проти Австрії» (заява № 9815/82). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_066.

Шаптала Н. К. Конституційний судовий процес: методологія та філософсько-правові засади. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 2 (18). С. 8–17. doi: https://doi.org/10.33270/02191802.8.

Скрипнюк О. Свобода думки і слова: конституційно-правові гарантії в Україні. Юридична Україна. 2011. № 3. С. 28–32.

Стисло про дифамацію: основні концепції законодавства про захист репутації. Медіа-бібліотека : [сайт]. 2008. URL: http://www.media.parlament.org.ua/uploads/docs/Defamation_1.pdf.

Турчин-Кукаріна І. Оціночні поняття права: термінологічна дискусія. Юридична Україна. 2011. № 6. С. 78–82.

Tytko A., Smokovych M., Chernezhenko O., Stremenovskyi S. Nepotism, favoritism and cronyism as a source of conflict of interest: corruption or not? Amazonia Investiga. 2020. No. 9 (29). Р. 163–169. doi: http://dx.doi.org/10.34069/AI/2020.29.05.19.

Титко А. В. Концептуальні підходи до визначення «дифамації» в загальній доктрині права. Часопис Київського університету права. 2017. № 1. С. 33–36.

Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січ. 2011 р. № 2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

Про інформаційні агентства : Закон України від 28 лют. 1995 р. № 74/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text.

Про інформацію : Закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text.


Переглядів анотації: 277
Завантажень PDF: 420
Опубліковано
2021-11-10
Розділ
Право і політика

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають