Institutional Directions of Research of the Language Policy Model

Abstract

The purpose of the article is to explore the basics of the model of language policy, which is base don language policy and the Ukrainian language which is a state institution and its indicator, based on such institutional areas as historical, discursive, constructivist, network, social and others. The methodological basis of the article are such institutional areas as: historical institutionalism, which analyzes the constructive and destructive problems of forming a model of language policy at certain stages of Ukrainian statehood; institutional constructivism (French construct, Latin constructio-construction), due to which the subjects of politics, which are the state, government, parliament, deputies, factions, political parties, etc. Institutions that regulate and direct language policy through formal and informal constructive institutions that  operate  on the basis of a political network of language policy models, which in each state has its own structure and history of formation; discursive institutionalism, through which the subjects of policy institutions of the language policy model interact in order to draw attention to the language – political problem  and solve it (Bratski, 2012); network institutionalism, through which political networks are analyzed as structural institutions based on formal and informal,  constructive and destructive institutions that shape and regulate language policy and solve language – political problems at the level of political communication. Scientific novelty. For the first time, the basics of the language policy model are studies  on the basis of the activities of formal and informal institutions, which constructively or destructively influence the formation or inhibition of the development of the language policy model. It should be noted that formal and informal inhibitions Change  depending  on what ideology and political regime prevail at the  state level, as they in one way or another influence the formation, renewal, change, development and inhibition  of language policy model. Conclusions. The  institutional approach to the study of the language policy model is: a conscious understanding of the activities of legislative, executive, judicial, formal and informal institutions of the state aimed at regulating and solving language and political problems and building a model on this basis; analysis of the implementation of language policy at the formal and informal levels, which provides communicative links in all spheres and areas of socio-political life of the state; comprehension of the institutional basis of the model, which in Ukraine is the Ukrainian language as a state institution that provides communicative relations and connections in educational,  political, cultural, scientific, ets levels.

Keywords: institutional directions; traditional and new; institutionalism; language policy; Ukrainian language as a state institution; language policy model; historical, constructivist, discursive, network, social institutionalism; constructive and destructive, formal and informal institutions.

Downloads

Download data is not yet available.

Author Biography

S. Savoiska

Doctoral Student of the Department of Theory and History of Political Science of the Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine

References

Баштанник О. Інституціоналізм раціонального вибору: теоретико-методологічні основи та українська політична наука. Грані. 2019. № 11. Т. 22. С. 37–46. doi: https://doi.org/10.15421/171996.

Баштанник О. Новий інституціоналізм у політико-інституційній парадигмі: конкретизація змісту поняття та параметрів дослідницької стратегії. Політикус. 2017. Вип. 2. С. 11–14. doi: https://doi.org/10.15421/171996.

Бойченко М., Яковлева О., Лях В. Цивілізаційні та інституційні аспекти національної самоідентифікації в Україні: філософсько-антропологічний підхід. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2018. Вип. 14. С. 13. doi: https://doi.org/10.15802/ampr.v0i14.150555.

Брацкі А. Українське мовне питання чи питання української мови – соціо-психокультурний аспект. Київ : Центр українознав. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2012. Вип. 8. С. 86–89.

Бунецький Л. Політичний транзит України: інституційний аспект. Трибуна. 2009. № 3–4. С. 25–28.

Чередник Ю. Модернізація державної мовної політики в Україні: теоретико-методологічний аспект : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01. Дніпропетровськ, 2011. 23 с.

Денисенко В. Політична інтеракція в контексті комунікативної раціональності. Вісник Львівського університету. 2013. Вип. 3. С. 63–76. (Серія «Філософсько-політологічні студії»). doi: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2013.1(17).33659.

Гавдида Н., Назаревич Л. Лінгвоцид як форма мовної політики. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. 2014. Вип. ІІ (24). С. 77–80. (Серія: «Мовознавство»). doi: https://doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.1.10994.

Горячук В., Жиленко-Паламарчук І. Історичні витоки та етапи формування інституціоналізму. Економічні інновації. 2015. Вип. 60 (1). С. 91–98. doi: https://doi.org/10.33987/vsed.4(68).2018.20-29.

Камінська Н. Передумови та наслідки новелізації мовного законодавства України. поштовх до зміни свідомості і життєдіяльності чи нові завдання для влади? Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : матеріали XV Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 28 листоп. 2019 р.). Київ, 2019. Ч. 1. С. 92–96.

Король С. Європеїзація та неоінституціоналізм: науково-теоретичний аспект. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2015. Вип. 28. С. 37–41. (Серія «Питання політології»). doi: https://doi.org/10.31521/modecon.V18(2019)-11.

Кресіна І., Горбатенко В. Основні напрями правового регулювання мовної політики. Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. С. 335–343.

Лопушинський І. Мовно-політичний сепаратизм як лінгво-політичне явище. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми : матеріали ХІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 30 листоп. 2016 р.). Київ : НАВС, 2016. Ч. 1–2. С. 31–34. doi: https://doi.org/10.5281/zenodo.3233436.

Нагорна Л. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. Київ : Світогляд, 2005. 273 с.

Попазогло В. Деструктивні неформальні політичні інститути: форми прояву та механізми протидії. Політичні інститути та процеси. 2018. № 1. С. 85‒90. doi: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.14.

Тарасова І. Інституціоналізм в методології наукового дискурсу. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 2 (164). С. 73–78. doi: https://doi.org/10.17223/19986645/63/10.

Третяк О. Раціоналізація публічної сфери політики: реальний проект чи футорологічний концепт? Вісник Дніпропетровського університету, 2013. Т. 21. Вип. 23 (4). С. 85–90. doi: https://doi.org/10.15421/341916.

Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. Київ : Основи, 1993. 123 с.


Abstract views: 359
PDF Downloads: 515
Published
2021-04-05
Section
Law and Politics