Критерії достатності доказів
Анотація
Метою статті є пошук об’єктивних підвалин, на підставі яких можливою буде формулювання більш чітких, ніж апеляція до «внутрішнього переконання», критеріїв достатності доказів (за умови попереднього встановлення їхньої достовірності, належності й допустимості). Методологія. Метод порівняльного аналізу використано для виявлення джерел основних суперечностей, що простежуються в найпоширеніших методологічних підходах до розв’язання окресленої проблеми в сучасній літературі. Методи логічного моделювання, узагальнення та формалізації застосовано під час дослідження логіко-семантичних основ поняття «достатності підстави» як об’єктивних та універсальних критеріїв оцінювання доказової бази. Наукова новизна запропонованого в статті підходу до розв’язання досліджуваної проблеми полягає в тому, що він дає змогу виявити основні джерела суперечностей у тлумаченнях змісту й критеріїв достатності доказів, а також окреслити шляхи та засоби їх вирішення як у концептуально-теоретичній площині, так і в юридичній практиці. Обґрунтовано, що ефективним шляхом подолання таких суперечностей є узгодження процесуальних критеріїв оцінки доказів з логічними умовами їхньої достатності. Логіко-семантичною основою таких умов є вимога, згідно з якою множина можливих ситуацій, у яких одночасно підтверджуваною була б сукупність наявних доказів, не має перевищувати меж сфери емпіричного підтвердження відповідного предмета доказування. Логічним «індикатором» виконання цієї вимоги є несумісність системи доказів з припущенням про відсутність ситуації, що є предметом доказування. Висновки. Логічні критерії достатності доказів дають змогу не лише здійснити чітке оцінювання зібраної доказової бази, а й істотно раціоналізувати процес її формування та гарантувати обґрунтованість прийняття судових рішень (оскільки поняття «достатності підстав» не може мати «специфічно юридичного» змісту, відмінного від його тлумачення в логіці).
Ключові слова: юридична аргументація; судове доказування; методологія доказування; логічні критерії доказовості аргументації; логічні вимоги до доказової бази; критерії достатності доказів; об’єктивізація доказових процедур.
Завантаження
Посилання
Dagan H. The New Legal Realism and The Realist View of Law. Law & Social Inquiry. 2018. Vol. 43. Issue 02.
P. 528–553. doi: https://doi.org/10.1111/lsi.12319.
Dagan H. The Real Legacy of American Legal Realism. Oxford Journal of Legal Studies. 2018. Vol. 38. P. 123–146. doi: https://doi.org/10.2139/ssrn.3103299.
Дєєв М. В. Визначення достатності доказів як складова частина процесу оцінки доказів. Держава та регіони. 2015. № 4 (50). С. 65–74. (Серія «Право»).
Enoch D., Fisher T., Spectre L. Statistical evidence, sensitivity and the legal value of knowledge. Philosophy and Public Affairs. 2012. Vol. 40. No. 3. Р. 197–224.
Хмыров А. А. Косвенные доказательства в уголовных делах. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. 250 с.
Курс цивільного процесу : підручник / [В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.] ; за ред. В. В. Комарова. Харків : Право, 2011. 1352 с.
Кононенко В. П. Доказування в міжнародному суді ООН. Правова держава. 2018. № 32. С. 176–182. doi: https://doi.org/10.18524/2411-2054.2018.32.149585.
Лисанюк Е. Н. Обоснование в праве с точки зрения логики. Миссия интеллектуала в современном обществе : сб. ст. СПб. : СПбГУ, 2008. С. 486–500.
McCann M. Preface to The New Legal Realism, Volumes I and II. Cambridge University Press, 2016. doi: https://doi.org/10.1017/CBO9781139683432.001.
Miles T. J., Sunstein C. R. The New Legal Realism. University of Chicago Law Review. 2008. Vol. 75. No. 2. P. 831–851.
Мірошниченко Т. М. Щодо питання правової регламентації оцінки доказів у кримінальному процесі. Перший Харківський кримінальний процесуальний полілог. 2016. № 1. С. 124–130.
Pardo M. S. The paradoxes of legal proof: A critical guide. Boston University Law Review. 2019. Vol. 99:233.
P. 233–290.
Roth A. Safety in numbers? Deciding when DNA alone is enough to convict. New York University Law Review. 2010. Vol. 85. P. 1130–1185.
Шаптала Н. Внутрішнє переконання під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 1. С. 22–28. doi: https://doi.org/10.33270/01191101.22.
Щербина О. Ю. Логіка та юридична аргументація : монографія. Київ : ВПЦ Київ. ун-т, 2013. 303 с.
Шульгін С. Достатність доказів як підстава прийняття процесуальних рішень слідчим та прокурором. Право та державне управління. 2019. № 2 (35). Т. 2. С. 109–116. doi: https://doi.org/10.32840/pdu.2-2.16.
Smith M. When does evidence suffice for conviction? Mind. 2018. Vol. 127. Issue 508. P. 1193–1218.
Тягло А. В. О стандартах доказательства. Форум права. 2018. № 1. С. 88–94. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.1239007.
Зінченко В. М. Достатність доказів у ході закінчення досудового розслідування. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 4. С. 237–240. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2019-4/63.
Переглядів анотації: 613 Завантажень PDF: 2787
Авторське право (c) 2020 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
