Філософія сталого розвитку як дороговказ для формування сучасної державної житлової політики
Анотація
Мета дослідження – внесення пропозицій щодо необхідності переосмислення на філософському рівні парадигм формування стратегії сталого розвитку в галузі житлової політики держави та розробки керівних принципів формування житлової стратегії з метою досягнення Цілей сталого розвитку. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки предмета й об’єкта дослідження з огляду на системний порівняльно-правовий аналіз міжнародних актів у сфері сталого розвитку та житлової політики. Моделювання керівних принципів – з урахуванням головних постулатів сталого розвитку. Наукова новизна. У зв’язку з імплементацією Україною низки міжнародних актів у сфері сталого розвитку, виникає потреба в опрацюванні на науковому рівні можливості їх практичного впровадження та осмислення їх суті, впливу на суспільство на філософсько-правовому рівні. Висновки. Міжнародні організації у своїй діяльності розглядають сталий розвиток як ключову ідеологію третього тисячоліття, тоді як міжнародні нормативно-правові акти визначають проблему забезпечення громадян житлом як одну з проблем на шляху до сталого розвитку й закликають держави до формування житлових стратегій, спрямованих на реалізацію житлових політик, у яких буде врегульовано питання забезпечення достойним житлом усіх.
Ключові слова: сталий розвиток; керівні принципи; житлова стратегія; житлова політика; достатнє житло; доступне житло; достойне житло; житлові права.
Завантаження
Посилання
Чандран Наїр. Держава сталого розвитку. Майбутнє урядування, економіки та суспільства.2018.C. 28.
Челак O. P. Регіональна політика в умовах сталого розвитку. Грані. 2016. № 19 (8). С. 118–123. doi: https://doi.org/10.15421/171660.
Черенько Л. М. Житлові умови населення і вибір пріоритетних напрямів житлової політики. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 1 (32). doi: https://doi.org/10.15407/dse2018.01.126.
Деятельность Программы ООН по населенным пунктам: рамочный документ по Глобальной стратегии в области жилья. URL: https://www.un.org/ru/sections/general/documents/.
Декларация социального прогресса и развития : междунар. док. от 11 дек. 1969 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_116#Text.
Дроздов Д. Міські агломерації та інструменти сталого розвитку громад у законодавстві Франції та України. Теорія та практика державного управління. 2020. Т. 2 № 69. С. 246–256. doi: https://doi.org/10.34213/tp.20.02.30.
Дурман О. Цілі сталого розвитку як стратегічні напрямки розвитку України на 2015–2030 рр. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. 2020. № 1. doi: https://doi.org/10.35546/kntu2308-8834/2020.1.12.
Фесенко М. Консолідація міжнародного порядку у забезпеченні сталого розвитку людства. Зовнішні справи. 2020. № 3. С. 5–12. doi: 10.46493/2663-2675-2020-3-1.
Глобальні цілі сталого розвитку. URL: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/sustainable-development-goals.html.
International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights. URL: https://www.ohchr.org/ en/professionalinterest/pages/cescr.aspx.
Клєефіш-Йобст У., Кеддерманн П., Юнг К. Усім потрібне житло, справедливе, соціальне, доступне. Київ : КЕНЕКШЕНС, 2020. 240 с.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнар. док. від 4 листоп. 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
Корольчук Л. В. Концептуальні основи теорії сталого розвитку. Економічний форум. 2020. № 1 (4). С. 14–22. doi: https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-2.
Кучеренко О. Ю Стратегії й результати державної житлової політики в Україні. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2019. Т. 30 (69). № 3. С. 109–118. (Серія «Державне управління»). doi: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.3/19.
Miloon Kothari. Report of the Special Rapporteur on adequate housing as a component of the right to an adequate standard of living, and on the right to non-discrimination in this context. 2009. URL: https://digitallibrary.un.org/ record/649445.
Мостепанюк А. В. Соціальна політика держави: формування наукових підходів та європейські реалії. Економічна теорія та історія економічної думки. 2020. Т. 31 (70). № 2. С. 1–7. doi: https://doi.org/10.32838/2523-4803/70-2-1.
Нова програма розвитку міст. URL: http://uploads.habitat3.org/hb3/NUA-Ukrainian.pdf.
Новіков В. M. Удосконалення фінансування житлового будівництва. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 3 (34). С. 86–99. doi: https://doi.org/10.15407/dse2018.03.086.
Право на достаточное жилище. Организация Объединённых Наций. URL: https://www.ohchr.org/ Documents/Publications/FS21_rev_1_Housing_ru.pdf.
Приймак А. М., Приймак І. М. Реалізація державних житлових програм як дієвий механізм удосконалення державної житлової політики (на прикладі Житомирської області). Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 10. doi: https://doi.org/10.32702/2307-2156-2019.10.44.
Report of the World Commission on Environment and Development: Our common future. 1987. URL: http://un-documents.net/our-common-future.pdf.
Селевко В. Б. Правове визначення поняття «гідне житло». Гуманітарний часопис. 2019. № 3. С. 89–98. doi: https://doi.org/10.32620/gch.2019.3.09.
Шевчук К. Європейські цінності як фундамент європейської ідентичності і виклики глобалізації. Україна та цінності Європи: культура, політика, освіта : матеріали Міжнар. наук. конф. Острог : Нац. ун-т «Острозька академія», 2020. 128 с. doi: https://doi.org/10.25264/26.05.2020.
Шимко В. А. Сучасні аспекти будівництва та розвитку соціального житла: світовий досвід. Вісник Криворізького національного університету. 2019. Вип. 49. С. 101–105. doi: https://doi.org/10.31721/2306-5451-2019-1-49-101-105.
Социальное жилье в регионе ЕЭК ООН. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/hlm/documents/ Publications/Social_Housing_in_UNECE_region.rus.pdf.
Цілі Сталого Розвитку : нац. доп. URL: https://me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=938d9df1-5e8d-48cc-a007-be5bc60123b8&tag=TSiliStalogoRozvitku.
Цілі сталого розвитку: Україна – 2019 : моніторинг. звіт. Київ : Держ. служба статистики України ; М-во економ. розвитку і торгівлі України, 2019. 92 с.
Волкова А. Забезпечення внутрішньо переміщених осіб доступним житлом крізь призму нової якості життя. Збірник наукових праць ΛΌГOΣ. 2020. № 5. С. 74–76. doi: https://doi.org/10.36074/11.12.2020.v5.23.
Виклад фактів № 21. Права людини на доступне житло. Харківська правозахисна група : [сайт]. 2006. URL: https://khpg.org/1145277493.
World Urbanization Prospects 2018. URL: https://population.un.org/wup/.
Загальна декларація прав людини : міжнар. док. від 10 груд. 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015#Text.
Женевская Хартия ООН об устойчивом жилищном хозяйстве. URL: https://unece.org/DAM/hlm/charter/ Language_versions/RUS_Geneva_UN_Charter.pdf.
Жеребило І. В. Соціальна політика держави як регулятор розвитку соціальної сфери: теоретико-методологічні аспекти.Проблеми економіки. 2020. № 1 (43). С. 283–289. doi: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-1-283-289.
Переглядів анотації: 464 Завантажень PDF: 278
Авторське право (c) 2021 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
